Еріус таблетки, в/плів. обол. по 5 мг №10

діюча речовина: д езлоратадин мікронізований;
1 таблетка містить 5 мг дезлоратадину мікронізованого;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, тальк, Opadry II Blue 32В10817 (лактози моногідрат, гіпромелоза 15ср, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, FD & C Blue #2/індигокармін алюм інієвий лак ( E 132)), віск карнаубський.

Дорослим та дітям віком від 12 років: 1 таблетка 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі, для усунення симптомів, асоційованих з алергічним ринітом (включаючи інтермітуючий та персистуючий алергічний риніт) та кропив'янкою.
Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити після повторного їх виникнення.
При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тижнів) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.
Діти.
Існують обмежені дані клінічних досліджень ефективності застосування таблеток дезлоратадину у підлітків від 12 до 17 років (див. розділ «Побічні реакції»).
Ефективність та безпечність застосування таблеток Еріус ® у дітей віком до 12 років не встановлена.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної чи до лоратадину.

У клінічних дослідженнях щодо показань, включаючи алергічний риніт та хронічну ідіопатичну кропив'янку, про небажані ефекти у пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, повідомлялося на 3 % частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.
Найчастіше, порівняно з плацебо, повідомлялося про такі побічні ефекти як підвищена стомлюваність (1,2 %), сухість у роті (0,8 %) та головний біль (0,6 %).
Діти. У клінічних дослідженнях з участю 578 підлітків віком від 12 до 17 років найбільш розповсюдженим побічним ефектом був головний біль; він спостерігався у 5,9 % пацієнтів, які приймали дезлоратадин, та у 6,9 % пацієнтів, які отримували плацебо.
Існує ризик психомоторної гіперактивності (аномальної поведінки), пов’язаної з використанням дезлоратадину (що може проявлятися у вигляді злості та агресії, а також збудженні).
У постреєстраційному періоді спостерігалися (частота невідома): подовження інтервалу QT, аритмії та брадикардії.
Сумарна таблиця частоти побічних реакцій.
Частота появи побічних реакцій класифікується наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома. Класи/систем органів Частота виникнення Побічні реакції* Психічні розлади дуже рідко г алюцинації З боку нервової системи часто головний біль дуже рідко з апаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність, судоми , депресивний настрій З боку серця дуже рідко т ахікардія, прискорене серцебиття частота невідома подовження інтервалу QT , с управентрикулярна тахіаритмія З боку шлунково-кишкового тракту часто сухість у роті дуже рідко б іль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея З боку гепатобіліарної системи дуже рідко збільшення рівня ферментів печінки, підвищений білірубін, гепатит частота невідома жовтяниця З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини дуже рідко м іалгія З боку шкіри та підшкірних тканин частота невідома фоточутливість З боку органів зору частота невідома сухість очей Загальні порушення часто підвищена стомлюваність дуже рідко реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, набряк Квінке, задишка, свербіж, висипання та кропив'янка) частота невідома астенія Розлади метаболізму та харчування частота невідома підвищення апетиту Дослідження частота невідома збільшення ваги

У разі передозування застосовувати стандартні заходи для видалення неабсорбованої активної речовини. Рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування. У клінічних дослідженнях, у яких дезлоратадин вводили у дозах 45 мг (що у 9 разів перевищували рекомендовані), клінічно значущі небажані реакції не спостерігалися. Дезлоратадин не видаляється шляхом гемодіалізу; можливість його видалення при перитонеальному діалізі не встановлена.