Респикс таблетки, в/плів. обол. №20 (10х2)

Одночасне застосування препарату та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу. Тому така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.
Ацетилцистеїн зменшує гепатотоксичну дію парацетамолу; може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.
Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.
Амброксол, що входить до складу препарату, при одночасному застосуванні підвищує концентрацію антибіотиків амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину та доксицикліну в мокроті та в бронхолегеневому секреті.
При одночасному застосуванні ацетилцистеїну з цефалоспоринами (за винятком цефіксиму та лоракарбефу), тетрациклінами (за винятком доксицикліну), амфотерицином В, аміноглікозидами можливе зниження активності вищевказаних лікарських засобів. Тому інтервал між застосуванням цих засобів та ацетилцистеїну повинен становити не менше 2 годин.
Одночасний прийом нітрогліцерину та ацетилцистеїну може призвести до підсилення вазодилататорного ефекту нітрогліцерину.
При одночасному прийомі нітрогліцерину та ацетилцистеїну виявлені значна гіпотензія і значне розширення скроневої артерії. При необхідності одночасного застосування нітрогліцерину та ацетилцистеїну слід контролювати у пацієнтів гіпотензію, яка може мати тяжкий характер; також пацієнтів слід попередити про можливість виникнення головного болю.
Відзначається синергізм ацетилцистеїну з бронхолітиками.
Застосування ацетилцистеїну може змінювати результати кількісного визначення саліцилатів колориметричним методом і результати визначення кетону в сечі.

Препарат не рекомендується застосовувати у період вагітності.
Амброксол та ацетилцистеїн проникають у грудне молоко. У разі застосування препарату слід припинити годування груддю.

Препарат застосовувати з обережністю:
– пацієнтам із виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка;
– пацієнтам з порушеннями функцій нирок або тяжкими захворюваннями печінки (слід збільшити інтервал між застосуванням або зменшити дозу); у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю очікується накопичення метаболітів, які утворюються у печінці;
– пацієнтам з порушенням бронхіальної моторики та посиленою секрецією слизу (наприклад, при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія);
– пацієнтам з бронхіальною астмою (з контролем бронхіальної провідності). У разі розвитку бронхоспазму застосування препарату слід припинити.
Усього кілька повідомлень надійшло про тяжкі ураження шкіри – синдром Стівенса –Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, – пов’язані із застосуванням відхаркувальних засобів, таких як амброксол або ацетилцистеїн. Здебільшого їх можна було пояснити тяжкістю перебігу основного захворювання у пацієнтів і/або одночасним застосуванням іншого препарату. Також на початковій стадії синдрому Стівенса – Джонсона або синдрому Лайєлла у пацієнтів можуть бути неспецифічні, подібні до ознак початку грипу симптоми, такі як пропасниця, ломота, риніт, кашель і біль у горлі. Помилково при таких неспецифічних, подібних до ознак початку грипу симптомах можуть застосувати симптоматичне лікування препаратами проти кашлю і застуди. Тому при появі нових уражень шкіри або слизових оболонок пацієнтам слід припинити прийом препарату та негайно звернутися за медичною допомогою.
Застосування лікарського засобу спричиняє розрідження бронхіального секрету. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати людям із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, Lapp -лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією.
Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому не слід призначати довготривалу терапію пацієнтам із непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).
Ацетилцистеїн може мати легкий запах сірководню у зв’язку із наявністю сульфгідрильної групи у складі молекули ацетилцистеїну, сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для діючої речовини.
Барвник жовтий захід FCF (E 110) може спричинити алергічні реакції.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

– Лікування гострих і хронічних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються порушенням бронхіальної секреції та евакуації секрету (у т. ч. при гострому і хронічному бронхіті, хронічних обструктивних захворюваннях легень, пневмонії, бронхоектатичній хворобі, бронхіальній астмі, муковісцидозі, ларингіті, трахеїті).