Трифас 10 таблетки по 10 мг №100 (10х10)

діюча речовина: torasemide
1 таблетка містить торасеміду 10 мг;
допоміжні речовини : л актози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Набряки та/або випоти, спричинені серцевою недостатністю.
Дорослі.
Лікування розпочати із застосування добової дози 5 мг торасеміду, що дорівнює ½ таблетки препарату Трифас ® 10. Звичайно ця доза вважається підтримуючою.
Таблетку можна ділити на дві частини наступним чином:
Тримайте таблетку вказівними та великими пальцями обох рук насічкою для поділу доверху, та, натискаючи великими пальцями вниз уздовж насічки, розламайте таблетку.
Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, то призначають добову дозу 10 мг торасеміду. Залежно від тяжкості стану пацієнта добову дозу можна збільшити до 20 мг на добу.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Спеціального підбору дози не потрібно. Однак досліджень порівняно дії препарату у молодих і пацієнтів літнього віку не проводилось.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний пацієнтам із печінковою комою або пре комою (див. розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).
Спосіб застосування
Таблетки застосовувати натще, запиваючи незначною кількістю рідини. Біологічна доступність торасеміду не залежить від споживання продуктів харчування.
Трифас ® 10 зазвичай застосовувати впродовж тривалого часу або до зменшення вираженості набряків.
Діти.
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Трифас ® 10 дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не слід застосовувати дітям та підліткам (віком до 18 років) (див. розділ «Особливості застосування»).

Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Ниркова недостатність з анурією.
Печінкова кома або прекома.
Артеріальна гіпотензія.
Гіповолемія.
Гіпонатріємія.
Гіпокаліємія.
Значне порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. Період годування груддю.

Нижче наведені побічні реакції, що можуть спостерігатися при лікуванні лікарським засобом Трифас ® 10.
Для оцінки побічних реакцій була використана наступна частота їх проявів:
дуже часто: ³ 1/10 ;
часто: від ³ 1/100 до < 1/10 ; іноді: від ³ 1/1 000 до < 1/100 ; рідко: від ³ 1/10 000 до < 1/1 000 ; дуже рідко: < 1/10000 . Невідомо: неможливо оцінити за наявними даними. З боку системи крові та кровотворної системи. Дуже рідко: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еритропенія та/або лейкопенія (див. розділ «Особливості застосування»). З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), що потребують негайної медичної допомоги. Метаболізм/електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу, гіперкаліємія, гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування, можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»). З боку нервової системи. Часто: головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування). Іноді: парестезія. Дуже рідко: синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості. З боку органів зору . Дуже рідко: порушення зору. З боку органів слуху і лабіринту . Дуже рідко: дзвін у вухах, втрата слуху. З боку серцевої системи. Дуже рідко: ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда. З боку судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу у серці і порушення центрального кровообігу. З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, стійкий запор), особливо на початку лікування. Іноді: ксеростомія. Дуже рідко: панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові. З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Дуже рідко: алергічні реакції (наприклад, свербіж, висип, фотосенсибілізація), тяжкі шкірні реакції. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини . Часто: спазми м’язів (особливо на початку лікування). З боку нирок та сечовивідних шляхів. Іноді: при порушенні сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура. Загальні порушення і реакції в місці введення лікарського засобу . Часто: підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування). Дані лабораторних методів досліджень . Часто: підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові (див. розділ «Особливості застосування»). Іноді: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі побічні реакції.

Симптоми інтоксикації . Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром слутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.
Лікування передозування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (потрібно проводити контроль рівня електролітів у крові). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.
Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.
Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.
Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести пацієнта у положення лежачи пацієнта та, у разі необхідності призначити симптоматичну терапію.
Анафілактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення із піднятими ногами, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).