Ліотон 1000 гель 1000 МО/г по 50 г у тубах

діюча речовина: 1 г гелю містить 1000 МО гепарину натрієвої солі;
допоміжні речовини: етанол 96 %, карбомер, триетаноламін, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), неролієвий ароматизатор (містить ліналоол, d-лімонен, гераніол, цитраль, цитронелол і фарнезол), олія лавандинова (містить ліналоол, d-лімонен, гераніол і кумарин), вода очищена.

Дорослим застосовувати препарат 1–3 рази на добу. На уражену ділянку шкіри наносити
3–10 см гелю та розподілити легкими масажними рухами. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу захворювання.
Діти. З огляду на обмежений досвід застосування препарат не слід призначати дітям.

Підвищена чутливість до гепарину або до будь-яких інших компонентів препарату, трофічні виразки ніг, що кровоточать, відкриті та/або інфіковані рани, геморагічний діатез, пурпура, тромбоцитопенія, гемофілія, схильність до кровотеч.

При нанесенні на шкіру алергічні реакції на гепарин виникають дуже рідко (менш ніж 1 з 10000 пацієнтів, які отримували лікування). Однак в окремих випадках (частота невідома: неможливо оцінити за доступними даними) можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, особливо при тривалому застосуванні, такі як почервоніння, свербіж, припухлість шкіри, відчуття печіння, шкірний висип, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, геморагії, нечасто – виникнення невеликих пустул, пухирців або пухирів, що швидко минають після припинення застосування препарату. При нанесенні на великі ділянки шкіри можливі системні побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Явища передозування препарату до цього часу не описані. Через незначну системну абсорбцію небезпека передозування препарату при місцевому застосуванні відсутня. Внаслідок випадкового перорального застосування гелю (наприклад, дитиною) може виникнути нудота або блювання. У такому випадку слід промити шлунок, а при необхідності – призначити симптоматичну терапію. Дію гепарину можна нейтралізувати за допомогою протаміну сульфату.