Тантум верде розчин д/рот. порож. 1.5 мг/мл по 120 мл у флак.

діюча речовина: бензидаміну гідрохлорид;
100 мл розчину містять 0,15 г бензидаміну гідрохлориду;
допоміжні речовини: етанол 96 %, гліцерин, метилпарагідроксибензоат (Е 218), ароматизатор (ментоловий), сахарин, натрію гідрокарбонат, полісорбат 20, хіноліновий жовтий (Е 104), патентований синій V ( E 131), вода очищена.

З флакона, застосовуючи мірний стаканчик, відміряти 15 мл розчину ТАНТУМ ВЕРДЕ ® та нерозведеним або розведеним (15 мл розчину, що були відміряні, можуть бути розведені 15 мл води) препаратом прополоскати ротову порожнину. Полоскання слід проводити 2 – 3 рази на добу. Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Діти.
Препарат не застосовувати дітям віком до 12 років у зв ’ язку з можливістю проковтування розчину під час полоскання ротової порожнини.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату.

Всередині кожної частотної групи небажані ефекти зазначено у порядку зменшення їхньої серйозності.
Небажані реакції класифіковані за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних). З боку шлунково-кишкового тракту : рідко – відчуття печіння у роті, сухість у роті; частота невідома – гіпестезія ротової порожнини, нудота, блювання, набряк та зміна кольору язика, зміна смаку. З боку імунної системи : рідко ̶ реакція гіперчутливості; частота невідома ̶ анафілактична реакція. З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння : дуже рідко – ларингоспазм; частота невідома – бронхоспазм. З боку шкіри та підшкірної клітковини : нечасто – фоточутливість; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – висипання, свербіж, кропив’янка. З боку нервової системи: частота невідома – запаморочення, головний біль. ТАНТУМ ВЕРДЕ ® містить метилпарагідроксибензоат, який може спричинити алергічні реакції (також і віддалені реакції).

Не було повідомлень щодо передозування бензидаміном при місцевому застосуванні.
При випадковому внутрішньому вживанні великої кількості бензидаміну (> 300 мг) можливе отруєння. Характерними ознаками передозування після внутрішнього вживання є гастроентерологічні симптоми (найчастіше це нудота, блювота, біль у животі, подразнення стравоходу) та симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, галюцинації, збудження, тривожність і дратівливість).
Дуже рідко при вживанні внутрішньо бензидаміну дітьми у великій дозі (у сотні разів перевищуючи можливі дози цієї лікарської форми) відмічалися збудження, судоми, тремор, нудоту, підвищена пітливість, атаксія, блювання. Таке гостре передозування потребує негайного промивання шлунка, лікування порушень водно-електролітного балансу та симптоматичного лікування, адекватної гідратації.