Юнідокс солютаб таблетки, дисперг. по 100 мг №10

Абсорбція доксицикліну може бути знижена при одночасному застосуванні антацидів, що містять алюміній, кальцій, магній, або інших препаратів, що містять ці катіони, при пероральному застосуванні цинку, препаратів солей заліза чи вісмуту. Застосування доксицикліну разом з такими препаратами має бути максимально розділене в часі.
Активоване вугілля та іонно-обмінні смоли (холестирамін) можуть знижувати всмоктування доксицикліну. Тому ці лікарські засоби необхідно застосовувати за 2–3 години до прийому доксицикліну.
Квинаприл може зменшувати швидкість всмоктування доксицикліну через високий вміст магнію в таблетках квинаприлу.
Лікарські засоби, що підвищують рівень кислотності шлунка, можуть негативно впливати на всмоктування тетрациклінів, які краще розчиняються в кислому середовищі, ніж у лужному середовищі.
Бактеріостатичні препарати можуть впливати на бактерицидну дію пеніциліну, тому рекомендується уникати одночасного застосування доксицикліну з пеніциліном.
Були повідомлення про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які приймали варфарин і доксициклін. Тетрацикліни знижують активність протромбіну плазми, тому може знадобитися зниження дози антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні барбітуратів, карбамазепіну, дифенілгідантоїну, примідону, і фенітоїну період напіввиведення доксицикліну може зменшуватися. Тому слід розглянути можливість збільшення добової дози лікарського засобу Юнідокс Солютаб ® .
Алкоголь може зменшувати період напіввиведення доксицикліну.
Повідомлялося про декілька випадків вагітності та проривної кровотечі при одночасному застосуванні доксицикліну та пероральних контрацептивів.
Доксициклін може підвищувати плазмові концентрації циклоспорину. Одночасне застосування цих препаратів повинно супроводжуватися ретельним наглядом.
Доксициклін потенціює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Слід ретельно контролювати рівень цукру в крові при одночасному застосуванні цих лікарських препаратів і, якщо треба, зменшити дози похідних сульфонілсечовини.
Якщо доксициклін вводиться незадовго до, під час або після курсу ретиноїдів (наприклад, ацитретину, ізотретиноїну), існує ризик того, що потенціювання між лікарськими засобами спричинить оборотну внутрішньочерепну гіпертензію. Тому слід уникати одночасного використання цих лікарських засобів.
Одночасне застосування з метотрексаном може призводити до збільшення токсичності останнього.
При одночасному лікуванні із застосуванням дигоксину або похідних дигоксину існує небезпека підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові, що може призвести до інтоксикації дигоксином (нудота, блювання, запаморочення, втомлюваність, порушення серцевого ритму).
Одночасне застосування теофіліну і доксицикліну збільшує ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.
Тетрациклін може пригнічувати розпад алколоїдів ріжків у печінці (можливі індивідуальні випадки ерготизму).
Повідомлялося про токсичну дію на нирки з летальним наслідком при одночасному застосуванні тетрациклінів та метоксифлурану (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід уникати одночасного застосування ізотретиноїну або інших системних ретиноїдів з доксицикліном. Кожний з цих лікарських засобів при застосуванні окремо у деяких випадках може спричиняти оборотне підвищення внутрішньочерепного тиску (pseudotumor cerebri) (див. розділ «Особливості застосування»).
Лабораторні показники.
Може визначатися хибне підвищення рівнів катехоламінів сечі внаслідок взаємодії з флуоресцентним тестом. Тетрацикліни перешкоджають реакціям з глюкозою у сечі.
Тести на глюкозу в сечі можуть виявлятися хибнопозитивними при використанні методу із застосуванням мідного купоросу (Бенедикта). Тести на цукор в сечі у разі використання реагентів з глюкозооксидазою можуть бути хибнонегативними.

Вагітність
Лікарський засіб протипоказаний для застосування у період вагітності. Ризики, пов’язані із застосуванням тетрациклінів у період вагітності, зумовлені, в основному, їх впливом на розвиток зубів, кісток та скелета (див. розділ « Діти » щодо застосування у період розвитку зубів).
У період вагітності існує підвищена небезпека виникнення уражень печінки під час прийому тетрациклінів.
Годування груддю.
Тетрацикліни проникають у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період годування груддю (див. розділ « Діти » щодо застосування у період розвитку зубів).

Може виникати перехресна резистентність та перехресна чутливість до інших антибіотиків тетрациклінового ряду.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Тетрацикліни можуть бути гепатотоксичними, особливо при прийомі високих доз або при одночасному прийомі з іншими гепатотоксичними лікарськими засобами або за умови вже існуючої печінкової та ниркової недостатності. Юнідокс Солютаб ® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функцій печінки (див. розділ «Протипоказання»), а також тим, хто одночасно приймає потенційно гепатотоксичні ліки. Про порушенні показників функцій печінки, що виникало під час як перорального, так і парентерального застосування тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялося рідко.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок. У пацієнтів із нормальними функціями нирок екскреція доксицикліну нирками становить близько 40 % за 72 години. Цей показник може знижуватися до 1–5 % за 72 години у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну – нижче 10 мл/хв). Дослідження показали, що не існує значущої різниці у періоді напіввиведення доксицикліну з сироватки крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності тяжкого ступеня. Гемодіаліз не впливає на період напіввиведення доксицикліну з сироватки крові.
Антианаболічна дія тетрациклінів може підвищувати рівень сечовини крові. Дослідження показали, що такий антианаболічний ефект не виникає при застосуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю. Проте може виникати погіршення азотемії в пацієнтів з порушенням функції нирок. Тетрацикліни слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості під наглядом лікаря.
Серйозні шкірні реакції. При застосуванні доксицикліну були зареєстровані такі серйозні шкірні реакції, як ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром (медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами) (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні серйозних шкірних реакцій застосування доксицикліну слід негайно припинити та призначити відповідну терапію.
Фоточутливість. Цей ефект проявляється у вигляді підвищеної реакції на сонячне опромінення та спостерігався у деяких пацієнтів, які приймали тетрацикліни, включаючи доксициклін. Пацієнтів, які мають перебувати на відкритому сонці або під дією ультрафіолетового випромінювання, слід проінформувати про можливість розвитку даної реакції та про те, що лікування слід припинити при перших проявах еритеми.
Повідомлялося про виникнення фотооніхолізису у пацієнтів, які приймали доксициклін (див. розділ «Побічні реакції»). Під час лікування доксицикліном слід уникати перебування на сонці та відвідування солярію.
Підвищений ріст мікроорганізмів. Лікування доксицикліном може призводити внаслідок селекції до надмірного мікробного росту на шкірі або слизових оболонках (генітального тракту, ротової порожнини та кишечника) нечутливих збудників (наприклад, Сandida ) (див. розділ «Побічні реакції»). Інфекції, що з’являються, потрібно лікувати.
Повідомлялося про виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які застосовували антибактеріальні препарати, включаючи доксициклін. Ступінь тяжкості захворювання був від легкого до такого, що загрожує життю. Важливо розглядати можливість розвитку псевдомембранозного коліту та стафілококового ентериту у пацієнтів із діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії. Залежно від діагнозу, ванкоміцин та тейкопланін слід застосовувати для лікування псевдомембранозного коліту, а клоксацилін – для лікування стафілококового ентериту. В такій ситуації не слід застосовувати інгібітори перистальтики кишечника.
При застосуванні антибактеріальних препаратів, включаючи доксициклін, повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD), зі ступенем тяжкості від легкого до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів впливає на нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile .
C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку CDAD.
Штами C. difficile, що продукують токсини, можуть підвищувати захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції є резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів із діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки про розвиток CDAD повідомлялося після 2 місяців після завершення антибактеріальної терапії.
Езофагіт. Повідомлялося про розвиток езофагіту та виразок стравоходу при застосуванні тетрациклінів, включаючи доксициклін, у формі таблеток та капсул. Більшість пацієнтів із такими скаргами застосовували препарат одразу перед сном або з недостатньою кількістю рідини. Цей лікарський засіб слід приймати з великою кількістю рідини (води), щоб запобігти подразненню стравоходу та утворенню виразок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таблетки слід ковтати в положенні сидячи або стоячи.
Про випинання тім’ячка у новонароджених і доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію у неповнолітніх та дорослих повідомлялося при застосуванні повних терапевтичних доз тетрациклінів. Ці стани швидко зникають при припиненні застосування лікарського засобу.
Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Повідомлялося про випинання тім’ячка у немовлят, які отримували лікування тетрациклінами. Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (pseudotumor cerebri) була асоційована із застосуванням тетрациклінів, включаючи доксициклін. Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, як правило, є тимчасовою, але при застосуванні тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялось про випадки необоротної втрати зору внаслідок доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. Якщо під час лікування виникають порушення зору, необхідне невідкладне офтальмологічне обстеження. Оскільки внутрішньочерепний тиск може залишатися підвищеним протягом кількох тижнів після припинення прийому препарату, за пацієнтами необхідно спостерігати до стабілізації їхнього стану. Слід уникати одночасного застосування ізотретиноїну або інших системних ретиноїдів із доксицикліном, оскільки відомо, що ізотретиноїн також може спричинити доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»).
Порфірія. Рідко повідомлялося про розвиток порфірії у пацієнтів, які застосовували тетрацикліни.
Венеричні захворювання. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі на супутнє захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження в темному полі. У таких випадках серологічні дослідження слід проводити щомісяця протягом не менше 4 місяців.
Інфекції, спричинені β-гемолітичним стрептококом. При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування слід проводити щонайменше 10 днів.
Міастенія гравіс. Через можливість слабкої нервово-м’язової блокади препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс.
Системний червоний вовчак. Застосування тетрациклінів може призвести до загострення перебігу системного червоного вовчака.
Метоксифлуран. Застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами слід з обережністю.
Реакція Яриша — Герксгеймера. У деяких пацієнтів із спірохетними інфекціями може виникнути реакція Яриша — Герксгеймера відразу після початку лікування доксицикліном. Пацієнтам слід пояснити, що ця реакція є наслідком лікування антибіотиками інфекцій, спричинених спірохетами.
Застосування тетрациклінів може впливати на коагуляцію крові (подовження протромбінового часу). Тому пацієнтам із порушеннями згортання крові слід застосовувати тетрацикліни з особливою обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При проведенні довготривалого лікування слід періодично здійснювати лабораторний контроль функціонування органів та систем, включаючи дослідження функціонування системи гемопоезу, функцію нирок і печінки. У випадку виявлення відхилень у показниках слід припинити лікування.
Повідомлялося, що тривале застосування тетрациклінів спричиняє зміну кольору щитовидної залози до коричнево-чорного, виявлену при мікроскопії. В жодному випадку не було зафіксовано порушень функції щитовидної залози.
Тривале застосування тетрациклінів може спричинити дефіцит вітаміну групи В через елімінацію бактерій, що виробляють вітамін В.
Під час лікування тетрациклінами спостерігалася підвищена екскреція аскорбінової та фолієвої кислот, але, зазвичай, це не має клінічного значення.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 ºС.

Юнідокс Солютаб® застосовувати для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, та деякими іншими мікроорганізмами, а саме:
- Інфекції дихального тракту: пневмонія та інші захворювання нижніх дихальних шляхів, спричинені чутливими штамами Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumonia та ін. Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae. Лікування хронічних бронхітів, синуситів.
- Інфекції сечовивідного тракту: інфекції, спричинені чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis та ін.
- Хвороби, що передаються статевим шляхом: інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis, включаючи неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки. Негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma). М’який шанкр, пахова гранульома, венерична гранульома. Юнідокс Солютаб® є альтернативним препаратом для лікування гонореї та сифілісу.
- Інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії.
Оскільки діюча речовина лікарського засобу Юнідокс Солютаб® доксициклін належить до групи тетрациклінових антибіотиків, його можна застосовувати при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до тетрациклінів, а саме:
- Офтальмологічні інфекції: інфекції, спричинені чутливими бактеріями gonococci, staphylococci та Haemophilus influenza. Інфекція, що спричиняє трахому, не завжди елімінується, що підтверджується при проведенні імунофлуоресцентного аналізу. Для лікування паратрахоми Юнідокс Солютаб® можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими засобами.
- Рикетсійні інфекції: плямиста гарячка скелястих гір, група висипних тифів, гарячка Ку, ендокардит, спричинений Coxiella, кліщова гарячка.
- Інші інфекції: орнітоз, бруцельоз (при застосуванні у комбінації зі стрептоміцином), холера, бубонна чума, епідемічний поворотний тиф; кліщова зворотна гарячка; туляремія; меліоїдоз; тропічна малярія, резистентна до хлороквіну та гострий кишковий амебіаз (при застосуванні у комбінації з амебіцидом).
Юнідокс Солютаб® є альтернативним препаратом для лікування лептоспірозу, газової гангрени та правця.
Юнідокс Солютаб® показаний для профілактики таких станів: японська річкова гарячка, діарея мандрівника (спричинена ентеротоксичною Esherihia coli), лептоспіроз, малярія. Профілактику малярії слід проводити відповідно до діючої практики через можливість розвитку резистентності.