Арлеверт таблетки №50 (25х2)

Діючі речовини: цинаризин ; дименгідринат ;
1 таблетка містить цинаризину 20 мг та дименгідринату 40 мг;
допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, тальк, гіпромелоза , кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат , натрію кроскармелоза .

Дорослі. По 1 таблетці 3 рази на добу після прийому їжі, не розжовувати, запивати невеликою кількістю рідини.
Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.
Порушення функції нирок . Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості Арлеверт ® слід застосовувати з обережністю. Арлеверт ® не слід застосовувати пацієнтам із кліренсом креатиніну £ 25 мл/хв (тяжка ниркова недостатність).
Порушення функції печінки . Дослідження застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки не проводилися. Пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня Арлеверт ® не слід застосовувати.
Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 4 тижнів. Рішення про більш тривале лікування повинен приймати лікар.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату Арлеверт ® дітям та підліткам (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Алергічні реакції на діючі речовини, дифенгідрамін або інші антигістамінні засоби схожої структури або на будь-яку допоміжну речовину.
Дифенгідрамін виводиться виключно нирками, тому пацієнти із тяжкою нирковою недостатністю були виключені із програми клінічної розробки. Арлеверт ® не слід застосовувати хворим з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну £ 25 мл/хв).
Оскільки обидві діючі речовини препарату Арлеверт ® інтенсивно метаболізуються печінковими ферментами системи цитохрому P450, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки плазмові концентрації діючих речовин (у незміненому вигляді) та період їх напіввиведення збільшуються. Відносно дифенгідраміну це було показано у пацієнтів з цирозом печінки. Тому
Арлеверт ® не слід застосовувати хворим з тяжким порушенням функції печінки.
Арлеверт ® не слід застосовувати хворим із закритокутовою глаукомою, судомами, підозрами на підвищений внутрішньочерепний тиск, а також хворим із алкоголізмом, затримкою сечовипускання, викликаною порушеннями з боку сечовипускального каналу та передміхурової залози.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися під час проведення клінічних випробувань, були сплутаність свідомості (включаючи сонливість, відчуття втоми, стомлюваність, оглушення), що спостерігалася у 8 % пацієнтів, що брали участь у клінічних випробуваннях, а також сухість у роті, що спостерігалася у 5 % пацієнтів, що брали участь у клінічних випробуваннях. Зазвичай ці реакції протікають в легкій формі та минають протягом декількох днів навіть на фоні тривалого застосування.
Побічні реакції, що виникали на фоні застосування препарату Арлеверт ® , за даними клінічних випробувань та подальших спонтанних повідомлень, приведено в таблиці нижче.
Органи та системи органів
Частота
Часто
>1/100 - 1/1000 - 1/10000 - <1/1000 Дуже рідко <1/10000 З боку системи крові та лімфатичної системи Лейкопенія Тромбоцитопенія Апластична анемія З боку імунної системи Алергічні реакції (наприклад шкірні реакції) З боку нервової системи Сонливість Головний біль Парестезія Амнезія Шум у вухах Тремор Нервозність Судоми З боку органів зору Порушення зору З боку травної системи Сухість у роті Біль в животі Диспепсія Нудота Діарея З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Пітливість Висип Фотосенсибілізація З боку нирок та сечовивідних шляхів Утруднення початку сечовипускання Крім того, із застосуванням дименгідринату та цинаризину пов’язані такі побічні реакції (частота не може бути оцінена за наявними даними): Дименгідринат : парадоксальна збудливість (особливо у дітей), посилення вже наявної закритокутової глаукоми, оборотний агранулоцитоз. Цинаризин : запор, збільшення маси тіла, стиснення в грудях, холестатична жовтяниця, екстрапірамідні порушення, шкірні реакції, що нагадують системний червоний вовчак , плескатий лишай. Повідомлення про можливі побічні реакції Повідомлення про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського препарату відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик застосування даного лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров'я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Симптоми передозування Арлеверту ® . До симптомів передозування препарату Арлеверт ® належать сонливість, запаморочення та атаксія у поєднанні з такими проявами антихолінергічної дії, як сухість у роті, почервоніння обличчя, розширення зіниць, тахікардія, лихоманка, головний біль та затримка сечі. Можуть виникати і такі ускладнення, як судоми, галюцинації, збудження, пригнічення дихання, артеріальна гіпертензія, тремор та кома (особливо у разі тяжкого передозування).
Лікування. У разі пригнічення дихання або гострої недостатності кровообігу пацієнту слід призначити підтримувальну терапію. Рекомендується промити шлунок ізотонічним розчином хлориду натрію. Слід уважно стежити за температурою тіла, оскільки інтоксикація антигістамінними засобами може спричинити лихоманку (особливо у дітей).
При переймоподібних болях можна призначити барбітурати короткої дії, проте застосовувати їх слід з обережністю. У разі вираженої антихолінергічної дії на ЦНС слід провести пробу з фізостигміном , а потім призначити фізостигмін шляхом введення повільної внутрішньовенної інфузії (або, якщо необхідно, шляхом введення внутрішньом'язової ін'єкції) в дозі 0,03 мг/кг маси тіла (максимальна доза для дорослих – 2 мг, максимальна доза для дітей – 0,5 мг).
Дименгідринат можна видаляти з крові за допомогою гемодіалізу, проте такий спосіб лікування при передозуванні вважається неприйнятним. Видаляти з крові необхідну кількість препарату можна за допомогою гемоперфузії із застосуванням активованого вугілля. Дані щодо видалення цинаризину за допомогою гемодіалізу відсутні.