Рафт розчин д/ін. 4 мг/мл по 1 мл №10 в амп.
Немає в наявності
ЗАСОБИ ДЛЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
В наявності: 1 упаковка
Капсули тверді по 1,5 мг
Діюча речовина: карипразин;
1 капсула містить карипразину 1,5 мг (у вигляді карипразину гідрохлориду 1,635 мг).
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат.
Капсули тверді : титану діоксид, Е 171; желатин; чорнило чорного кольору для друку: заліза оксид чорний, Е 172; шелак; етанол; вода; пропіленгліколь; ізопропанол; бутанол; аміак водний; калію гідроксид.
Капсули тверді по 3 мг
Діюча речовина: карипразин;
1 капсула містить карипразину 3 мг (у вигляді карипразину гідрохлориду 3,270 мг).
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат.
Капсули тверді : титану діоксид, Е 171; желатин; спеціальний червоний АС, Е 129; діамантовий синій FCF, Е 133; заліза оксид жовтий, Е 172; чорнило чорного кольору для друку: заліза оксид чорний, Е 172; шелак; етанол; вода; пропіленгліколь; ізопропанол; бутанол; аміак водний; калію гідроксид.
Капсули тверді по 4,5 мг
Діюча речовина: карипразин;
1 капсула містить карипразину 4,5 мг (у вигляді карипразину гідрохлориду 4,905 мг).
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат.
Капсули тверді : титану діоксид, Е 171; желатин; спеціальний червоний АС, Е 129; діамантовий синій FCF, Е 133; заліза оксид жовтий, Е 172; чорнило білого кольору для друку : глазурь фармацевтична (шелаку розчин в етанолі); титану діоксид, Е 171; ізопропанол; бутанол; аміак водний; пропіленгліколь; симетикон.
Капсули тверді по 6 мг
Діюча речовина: карипразин;
1 капсула містить карипразину 6 мг (у вигляді карипразину гідрохлориду 6,540 мг).
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат.
Капсули тверді : титану діоксид, Е 171; желатин; спеціальний червоний АС, Е 129; діамантовий синій FCF, Е 133; чорнило чорного кольору для друку: заліза оксид чорний, Е 172; шелак; етанол; вода; пропіленгліколь; ізопропанол; бутанол; аміак водний; калію гідроксид.
Дозування
Рекомендована початкова доза карипразину становить 1,5 мг один раз на добу. Згодом дозу у разі потреби можна повільно підвищувати по 1,5 мг до максимальної дози 6 мг/добу. Найнижча ефективна доза має підтримуватися згідно з клінічною оцінкою лікаря. Через довгий період напіввиведення карипразину та його активних метаболітів зміни в дозуванні не будуть повністю відображатися в плазмі протягом кількох тижнів. За станом пацієнта треба спостерігати стосовно появи побічних реакцій та відповіді на лікування протягом кількох тижнів після початку прийому карипразину та після кожної зміни дозування (див. розділ «Фармакокінетика».).
Перехід з інших антипсихотиків на карипразин
При переході з інших антипсихотиків на карипразин потрібно враховувати поступове перехресне титрування з поступовим припиненням застосування попередньої терапії під час початку прийому карипразину.
Перехід з карипразину на інший антипсихотик
При переході з карипразину на інший антипсихотик поступового перехресного титрування не відбуватиметься, тому прийом нового антипсихотика можна починати з його найнижчої дози під час припинення використання карипразину. Потрібно враховувати, що концентрація карипразину та його активних метаболітів в плазмі зменшиться на 50 % приблизно протягом 1 тижня (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пропуск прийому таблеток
При пропуску прийому таблетки пацієнт повинен негайно прийняти пропущену таблетку. Однак якщо уже майже настав час прийому наступної таблетки, пропущену таблетку не варто приймати, а слід прийняти наступну дозу згідно зі звичайним графіком. Не рекомендується приймати подвійну дозу, щоб компенсувати пропущену дозу.
Особливі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Пацієнти з порушенням функції нирок легкого чи середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (CrCl) ≥ 30 мл/хв та < 89 мл/хв) не потребують жодних коригувань дози. Безпечність та ефективність застосування карипразину для пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (CrCl < 30 мл/хв) не оцінювалися. Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок не рекомендується прийом карипразину (див. розділ «Фармакокінетика»).
Порушення функції печінки
Пацієнти з порушення функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5–9 за шкалою Чайлда — П’ю) не потребують жодних коригувань дози. Безпечність та ефективність застосування карипразину для пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки (10–15 за шкалою Чайлда — П’ю) не оцінювалися. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки не рекомендується прийом карипразину (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку
Доступних даних стосовно лікування карипразином пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) недостатньо для виявлення відмінностей їхньої відповіді на лікування від відповіді пацієнтів молодшого віку (див. розділ «Фармакокінетика»). Підбір дози для пацієнтів літнього віку має бути більш обережним.
Спосіб застосування
Лікарський засіб Реагіла застосовувати перорально 1 раз на добу в один і той самий час незалежно від вживання їжі.
При застосуванні карипразину слід уникати вживання алкоголю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Безпеку та ефективність застосування карипразину для дітей (віком до 18 років) не встановлено. Немає даних.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Супутнє застосування потужного інгібітора CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Супутнє застосування потужного або помірного індуктора CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося при застосуванні карипразину в діапазоні доз (1,5–6 мг), були акатизія (19 %) та паркінсонізм (17,5 %). Більшість реакцій були легкого чи середнього ступеня тяжкості.
Табличний перелік побічних реакцій
Побічні лікарські реакції (ПЛР) на основі об’єднаних даних з дослідження лікування шизофренії карипразином представлено за системами органів і з використанням відповідного терміна у таблиці 3.
Побічні реакції розподілені за частотою виникнення таким чином: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); поодинокі (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); рідкісні (< 1/10 000); частота невідома (неможливо визначити на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції представлені в порядку зниження їхньої серйозності.
Таблиця 3. Побічні реакції, що виникають у пацієнтів із шизофренією
Системи органів за
MedDRA
Дуже часті (≥ 1/10)
Часті (від ≥ 1/100 до < 1/10)
Нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100)
Поодинокі (від ≥ 1/10 000 до 500 мс, а один із них мав інтервал QT з коригуванням Фридериція > 500 мс. Подовження на > 60 мс скоригованого за формулою Базетта інтервалу QT від вихідного рівня спостерігалося у 7 пацієнтів (1 %), а у 2 пацієнтів (0,3 %) — з коригуванням Фридериція. У довготривалому дослідженні для підтримання ефекту під час відкритої стадії подовження скоригованого за формулою Базетта інтервалу QT на > 60 мс від вихідного рівня спостерігалося у 12 пацієнтів (1,6 %), а інтервалу QT з коригуванням Фридериція — у 4 пацієнтів (0,5 %). Під час подвійно сліпого періоду лікування подовження скоригованого за формулою Базетта інтервалу QT на > 60 мс від вихідного рівня спостерігалося у 3 пацієнтів (3,1 %), які лікувалися карипразином, та у 2 пацієнтів (2 %), які приймали плацебо.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
Симптоми
Повідомлялося про випадкове гостре передозування (48 мг/добу) в одного пацієнта. У цього пацієнта з’явилися ортостаз та седативний ефект. Стан пацієнта повністю відновився в той же день.
Лікування при передозуванні
Лікування при передозуванні має бути підтримувальне, включно з підтримкою вільної прохідності дихальних шляхів, насиченням киснем та вентиляцією, а також симптоматичне. Спостереження за серцево-судинною системою має розпочинатися негайно та включати електрокардіографічний моніторинг для виявлення можливих аритмій. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосувати антихолінергічні препарати. Оскільки карипразин сильно зв’язується з білками плазми, гемодіаліз не буде ефективним для лікування передозування. Пильний медичний нагляд та моніторинг мають тривати доти, доки стан пацієнта не відновиться.
Карипразин не має специфічного антидоту.
Потенційний вплив інших препаратів на карипразин
Метаболізм карипразину та його основних активних метаболітів, дезметилу-карипразину (DCAR) та дидезметилу-карипразину (DDCAR), переважно опосередковується CYP3A4 з мінімальним впливом CYP2D6.
Інгібітори CYP3A4
Кетоконазол, сильний інгібітор CYP3A4, спричинює підвищення вмісту загального карипразину (карипразину та його активних метаболітів) в плазмі в 2 рази протягом нетривалого (4 дні) супутнього застосування, якщо враховуються незв’язані або незв’язані + зв’язані компоненти.
Через довгий період напіввиведення активних компонентів карипразину подальше підвищення вмісту загального карипразину в плазмі може очікуватися під час більш тривалого комбінованого прийому. Тому комбінований прийом карипразину з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, боцепревір, кларитроміцин, кобіцистат, індинавір, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, нелфінавір, позаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, телітроміцин, вориконазол) протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Еритроміцин (500 мг двічі на добу), помірний інгібітор CYP 3 A 4, викликав у середньому 1,4-кратне (діапазон 1,03–2,32 раза) збільшення експозиції загального карипразину в плазмі крові після 3 тижнів одночасного застосування. Таким чином, протягом періоду одночасного застосування карипразину з помірним інгібітором CYP 3 A 4 (наприклад, еритроміцином, флуконазолом, дилтіаземом, верапамілом) рекомендується контролювати індивідуальну реакцію та переносимість і, якщо необхідно, дозу карипразину слід (тимчасово) зменшити, враховуючи потенційноге збільшення експозиції. Внаслідок тривалого періоду напіввиведення карипразину та його активних метаболітів початок, припинення лікування помірним інгібітором CYP 3 A 4 або зміна дози повністю не відобразиться на рівнях препарату в плазмі крові протягом перших декількох тижнів. Протягом декількох тижнів після початку або припинення сумісного прийому препаратів або після кожної зміни дози карипразину слід контролювати пацієнтів на наявність побічних реакцій та відповіді на лікування.
Слід уникати вживання грейпфрутового соку.
Індуктори CYP3A4
Комбінований прийом карипразину з потужними або помірними індукторами CYP3A4 може спричиняти значне підвищення впливу загального карипразину, тому комбінований прийом карипразину та потужних або помірних індукторів CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, звіробій звичайний ( Hypericum perforatum ), бозентан, ефавіренц, етравірин, модафініл, нафцилін) протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Інгібітори CYP2D6
Опосередковані CYP2D6 шляхи відіграють незначну роль у метаболізмі карипразину, головний шлях — через CYP3A4 (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому малоймовірно, що інгібітори CYP2D6 матимуть клінічно значущий вплив на метаболізм карипразину.
Потенційний вплив карипразину на інші препарати
Субстрати P-глікопротеїну (P-gp)
Карипразин — це інгібітор P-gp in vitro в його теоретично найбільшій кишковій концентрації. Клінічні наслідки цього ефекту ще не повністю зрозумілі, проте для використання таких субстратів P-gp із вузькими терапевтичним індексом, як дабігатран та дигоксин, може бути потрібний посилений моніторинг та коригування дози.
Гормональні контрацептиви
У дослідженні взаємодії лікарських засобів 28-денне лікування карипразином у дозі 6 мг на добу не мало клінічно значущого впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу).
Фармакодинамічні взаємодії
З огляду на первинний вплив на центральну нервову систему препарат Реагіла необхідно обережно застосовувати в комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем.
Жінки репродуктивного віку/ жінки, які використовують контрацепцію
Жінкам репродуктивного віку потрібно уникати вагітності під час прийому лікарського засобу Реагіла. Пацієнтки репродуктивного віку мають використовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та щонайменше протягом 10 тижнів після прийому останньої дози препарату Реагіла.
Вагітність
Дані щодо застосування карипразину вагітним жінкам відсутні або обмежені.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність, включно з вадами розвитку у щурів (див. розділ « Дані доклінічних досліджень з безпеки») .
Застосування препарату Реагіла не рекомендується протягом вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективну контрацепцію. Після припинення лікування карипразином через повільне виведення активних компонентів методи контрацепції потрібно застосовувати щонайменше протягом 10 тижнів.
Новонароджені, на яких впливали антипсихотики (включно з карипразином) під час третього триместру вагітності, знаходяться в групі ризику розвитку таких побічних реакцій, як екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, які можуть бути різної тяжкості та тривалості. Повідомлялося про збудження, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром та порушення вживання їжі. Ці ускладнення різнилися за тяжкістю; якщо у деяких випадках симптоми зникали самі собою, то в інших випадках новонароджені потребували лікування у відділенні інтенсивної терапії та тривалої госпіталізації. Тому за станом новонароджених потрібно ретельно спостерігати.
Годування груддю
Досі невідомо, чи виділяються карипразин та його основні метаболіти з молоком людини. Карипразин та його метаболіти виділяються з молоком щурів під час лактації (див. розділ « Дані доклінічних досліджень з безпеки») . Не можна виключати впливу на новонароджених/немовлят. Під час лікування карипразином потрібно перервати годування груддю.
Фертильність
Вплив карипразину на фертильність людини не був вивчений. У дослідженнях на щурах спостерігалося зниження фертильності та показників запліднення у самок (див. розділ « Дані доклінічних досліджень з безпеки») .
Суїцидальні думки та поведінка
Можливість суїцидальності (суїцидальні думки, спроби скоєння самогубства та скоєне самогубство) є характерним явищем для психічних захворювань і загалом спостерігається одразу після початку чи зміни антипсихотичної терапії. Терапія антипсихотиками має супроводжуватися пильним наглядом за пацієнтами групи високого ризику.
Акатизія, збудження
Акатизія та збудження — це побічні ефекти антипсихотиків, що виникають достатньо часто. Акатизія — це розлад руху, що характеризується почуттям внутрішньої збудженості та непереборною потребою постійно перебувати в русі, а також такими діями, як похитування під час стояння чи сидіння, підіймання ноги як при маршируванні на місці, перехрещування та розпрямляння ніг під час сидіння. Оскільки карипразин спричинює акатизію та збудження, пацієнтам, які схильні чи вже проявляють симптоми акатизії, потрібно застосовувати його з обережністю. Акатизія розвивається на ранніх етапах лікування. Тому важливо проводити ретельний моніторинг на першому етапі лікування. Профілактика включає повільне підвищення дози; терапевтичні заходи включають незначне зниження дози карипразину чи лікарських засобів для лікування екстрапірамідних симптомів. Доза може змінюватися залежно від індивідуальної відповіді та переносимості (див. розділ «Побічні реакції»).
Пізня дискінезія
Пізня дискінезія — це синдром, що проявляється ритмічними мимовільними рухами переважно язика та/або обличчя і може розвиватися у пацієнтів, які лікуються антипсихотиками. Якщо симптоми пізньої дискінезії з’являються у пацієнта, який лікується карипразином, потрібно розглянути необхідність припинення застосування цього препарату.
Хвороба Паркінсона
Якщо антипсихотичні засоби призначаються пацієнтам із хворобою Паркінсона, то можливе загострення фонового захворювання та погіршення перебігу хвороби Паркінсона. Тому, призначаючи карипразин пацієнтам із хворобою Паркінсона, лікарі мають зважувати співвідношення користь/ризик.
Симптоми з боку очей/ катаракта
У доклінічних дослідженнях карипразину в собак було помічено помутніння кришталика/ катаракта (див. розділи «Побічні реакції» та « Дані доклінічних досліджень з безпеки »). Причинно-наслідковий зв’язок між змінами в кришталику/ катарактою, що спостерігалися під час досліджень у людей, і застосуванням карипразину не був установлений. Проте пацієнтам, у яких можуть розвинутися симптоми, що потенційно мають відношення до катаракти, потрібно порадити пройти офтальмологічне обстеження, а потім слід повторно розглянути питання про продовження лікування.
Злоякісний нейролептичний синдром Потенційно летальний комплекс симптомів, що має назву злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), відзначається при лікуванні антипсихотиками. Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія, м’язова ригідність, підвищений рівень креатинінфосфокінази в сироватці, змінений психічний стан та ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, діафорез та серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що вказують на ЗНС, або у нього з’являється висока температура з невідомих причин без додаткових клінічних проявів ЗНС, застосування карипразину має бути негайно припинене.
Судоми та конвульсії
Карипразин потрібно обережно призначати пацієнтам, у яких в анамнезі є судоми або патологічні стани, що потенційно знижують судомний поріг.
Пацієнти літнього віку з деменцією
Дія карипразину у пацієнтів літнього віку з деменцією не була вивчена, тому лікарський засіб не рекомендується до застосування таким пацієнтам через підвищений ризик загальної летальності.
Ризик виникнення порушень мозкового кровообігу (ПМК)
У рандомізованих плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях у групі пацієнтів із деменцією, які лікувалися деякими атиповими антипсихотиками, було помічено, що ризик виникнення ПМК збільшений приблизно в три рази. Механізм підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик ПМК не можна виключати при прийомі інших антипсихотиків або для інших груп пацієнтів. Карипразин потрібно обережно призначати пацієнтам з чинниками ризику виникнення інсульту.
Захворювання серцево-судинної системи
Зміни артеріального тиску
Карипразин може спричиняти як ортостатичну гіпотензію, так і гіпертензію (див. розділ «Побічні реакції»). Карипразин потрібно обережно застосовувати пацієнтам, у яких в анамнезі є захворювання серцево-судинної системи і які схильні до змін артеріального тиску. Потрібно контролювати артеріальний тиск.
Зміни на електрокардіограмі (ЕКГ)
У пацієнтів, які приймають антипсихотики, може розвиватися подовження інтервалу QТ.
У клінічному дослідженні, яке проводили для оцінки подовження інтервалу QT, при прийомі карипразину не було помічено жодного подовження інтервалу QT у порівнянні з плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). У клінічних дослідженнях повідомлялось лише про декілька випадків незначного подовження інтервалу QT при прийомі карипразину (див. розділ «Побічні реакції»). Тому карипразин треба обережно застосовувати пацієнтам, у яких в анамнезі є серцево-судинне захворювання або подовження інтервалу QT в сімейному анамнезі, а також пацієнтам, які лікувалися препаратами, що можуть подовжити інтервал QT (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Венозна тромбоемболія (ВТЕ)
Повідомлялось про випадки виникнення ВТЕ при застосуванні антипсихотичних засобів. Оскільки у пацієнтів, які приймають антипсихотики, часто виникають набуті чинники ризику розвитку ВТЕ, всі можливі чинники виникнення ВТЕ слід виявити перед та під час лікування карипразином, а також треба проводити їхню профілактику.
Гіперглікемія та цукровий діабет
У пацієнтів із цукровим діабетом або у пацієнтів із чинниками ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, наявність діабету в сімейному анамнезі), які починають лікування атиповими антипсихотиками, слід контролювати рівні глюкози в сироватці. Під час клінічних досліджень карипразину повідомлялося про побічні реакції стосовно рівнів глюкози (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Зміни маси тіла
При прийомі карипразину спостерігалося значне збільшення маси тіла. Пацієнтам слід регулярно контролювати масу тіла (див. розділ «Побічні реакції»).
Одночасне лікування помірними інгібіторами CYP3A4
Одночасне застосування карипразину з помірними інгібіторами CYP3A4 може призвести до збільшення загальної експозиції карипразину. Рекомендується моніторинг індивідуальної реакції та переносимості та, якщо необхідно, дозу карипразину слід (тимчасово) зменшити з урахуванням потенційного збільшення експозиції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Допоміжні речовини
Реагіла, капсули тверді по 3 мг, 4,5 мг та 6 мг, містять барвник спеціальний червоний АС (Е 129), що може спричиняти алергічні реакції.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла.
Лікарський засіб не вимагає спеціальних температурних умов зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Немає в наявності
В наявності
В наявності
В наявності
В наявності
Відгуки
Відгуків немає, поки що.