Цитрамон максі таблетки №20 (10х2)

діючі речовини: парацетамол, кофеїн, ацетилсаліцилова кислота ;
1 таблетка містить: парацетамолу 250 мг, кофеїну 65 мг, ацетилсаліцилової кислоти 250 мг;
допоміжні речовини: гідроксипропіл целюлоза низькозаміщена, кислота лимонна безводна, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, стеаринова кислота.

При головному болю
Звичайна рекомендована доза – 1 таблетка; додатково дозволяється прийняти ще 1 таблетку з інтервалом між прийомами 4–6 годин. У випадку більш інтенсивного болю можна прийняти 2 таблетки. У разі необхідності дозволяється прийняти 2 додаткові таблетки з інтервалом між прийомами 4–6 годин.
Цитрамон Максі ® призначений для епізодичного застосування. При терапії головного болю тривалість застосування має становити до 4 днів.
При мігрені:
При появі симптомів прийняти 2 таблетки. У разі необхідності дозволяється прийняти 2 додаткові таблетки з інтервалом між прийомами 4–6 годин.
Цитрамон Максі ® призначений для епізодичного застосування. При терапії мігрені тривалість застосування має становити до 3 днів.
Як при головному болю, так і при мігрені максимальна добова доза лікарського засобу становить 6 таблеток (за 3 прийоми). Не слід застосовувати цей лікарський засіб довше або у більш високих дозах, ніж рекомендовано, без консультації лікаря.
Кожну дозу лікарського засобу запивати повною склянкою води.
Не приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол.
Хоча вплив захворювань печінки та нирок на фармакокінетику Цитрамону Максі ® не вивчали, але з огляду на механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу розлади печінки та нирок можуть погіршитися, що слід брати до уваги пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю. З цієї причини Цитрамон Максі ® протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю та його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості.
Цитрамон Максі ® слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо зі зниженою масою тіла.
Діти .
Лікарський засіб не слід застосовувати дітям через ризик розвитку синдрому Рея (гіперпірексія, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки) при гіпертермії на тлі вірусних захворювань.

– Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу, гіперчутливість до інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін), інших саліцилатів;
– бронхіальна астма, кропив’янка або риніт, які спричинені застосуванням саліцилатів або інших НПЗЗ в анамнезі;
– вроджена гіпербілірубінемія, виражена ниркова недостатність або печінкова недостатність, синдром Жильбера, вроджена недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
– т яжка ниркова недостатність або порушення функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м 2 ) ; – захворювання крові, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбінемія, анемія, лейкопенія, підвищена схильність до кровотеч, тромбоз, тромбофлебіт, геморагічні хвороби; – гострі шлунково-кишкові виразки, шлунково-кишкова кровотеча, хірургічні втручання, що супроводжуються значною кровотечею; – тяжкі серцево-судинні захворювання, включаючи порушення ритму, пароксизмальну тахікардію, виражений атеросклероз, тяжку форму ішемічної хвороби серця, виражену серцеву недостатність, гострий інфаркт міокарда, виражену артеріальну гіпертензію, портальну гіпертензію, схильність до спазму судин; – стани підвищеного збудження, порушення сну, літній вік, алкоголізм, глаукома, гіпертиреоз, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету. – останній триместр вагітності; – застосування одночасно з інгібіторами МАО, а також протягом 2 тижнів після припинення їх застосування; – комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше.

При застосуванні лікарського засобу в окремих хворих можуть спостерігатися побічні реакції, характерні для лікарських засобів ацетилсаліцилової кислоти, парацетамолу або кофеїну.
Більшість із перерахованих нижче побічних реакці й мають чіткий дозозалежний характер та проявляються по-різному у кожному окремому випадку.
Можливі побічні реакції:
Назва систем та органів
Часто
від ≥ 1/100 до < 1/10 Нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 Рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 Інфекції та інвазії Фарингіт З боку органів зору Біль в очах; порушення зору З боку органів слуху та вестибулярного апарату Відчуття шуму/дзвону у вухах З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння Носова кровотеча; гіповентиляція легень; ринорея З боку шлунково-кишкового тракту Нудота; дискомфорт у ділянці живота Сухість у роті; діарея; блювання Зменшення апетиту; відрижка; метеоризм; дисфагія; парестезія ротової порожнини; гіперсекреція слини З боку нервової системи Запаморочення Тремор; парестезія; головний біль; відчуття занепокоєння Дисгевзія; порушення уваги; амнезія; порушення координації рухів; гіперестезія; синусовий головний біль З боку психіки Нервозність Безсоння Тривожність; ейфоричний настрій; напруженість З боку серцево-судинної системи Аритмія Гіперемія; розлади з боку периферичних судин З боку шкіри та підшкірної клітковини Гіпергідроз; свербіж; кропив’янка З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини Ригідність опорно-рухового апарату; біль у ділянці шиї; біль у ділянці спини; м’язові спазми Загальні розлади Підвищена втомлюваність; Загальна слабкість; дискомфорт у ділянці грудної клітини Лабораторні показники Збільшення частоти серцевих скорочень Нижче наведено побічні ефекти, дані про які отримано у результаті постмаркетингових спостережень (частота невідома). Побічні реакції, обумовлені ацетилсаліциловою кислотою З боку системи крові та лімфатичної системи (частота невідома): анемія, сульфатгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у ділянці серця), гемолітична анемія, синці чи кровотечі, при тривалому застосуванні у великих дозах – апластична анемія, панцитопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Через антиагрегантну дію на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота підвищує ризик розвитку кровотеч. Спостерігалися такі кровотечі, як інтраопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен, шлунково-кишкові кровотечі та мозкові геморагії (особливо у пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які у поодиноких випадках загрожували життю. Кровотечі можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву. З боку імунної системи (частота невідома): реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок. У пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів можливий розвиток алергічних реакцій шкіри, включаючи такі симптоми як гіперемія шкіри, відчуття жару, висипання, кропив’янка, набряк, свербіж, ангіоневротичний набряк, риніт, закладеність носа. У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які можуть вражати шкіру, дихальні шляхи, травний тракт, кардіоваскулярну систему і проявлятися у вигляді висипів, кропив’янки, набряку, свербежу. З боку обміну речовин (частота невідома): затримка натрію та рідин. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів слуху (частота невідома): тимчасова втрата слуху, відчуття шуму у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту: диспептичні розлади, включаючи нудоту, блювання, дискомфорт та біль в епігастрії, печію, абдомінальний біль; запалення шлунково-кишкового тракту, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які можуть у поодиноких випадках спричинити шлунково-кишкові кровотечі та перфорації з відповідними лабораторними та клінічними проявами, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект), транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки, синдром Рея. З боку нирок та видільної системи (частота невідома): нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), збільшення концентрації сечової кислоти у крові. Побічні реакції, обумовлені парацетамолом З боку системи крові та лімфатичної системи (рідкісні): тромбоцитопенія. З боку шкіри та підшкірної клітковини : шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (рідкісні): риніт, закладеність носа, задишка, бронхіальна астма, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до АСК та до інших НПЗЗ. З боку гепатобіліарної системи (рідкісні): порушення функції печінки. Загальні розлади: загальна слабкість. Побічні реакції, обумовлені кофеїном З боку нервової системи: (частота невідома): головний біль, нервозність, занепокоєння, запаморочення, тремор, парестезії, дзвін у вухах, порушення зору, що може свідчити про передозування: безсоння, порушення сну, підвищена збудливість, порушення орієнтації, роздратованість. З боку серцево-судинної системи (частота невідома): тахікардія, відчуття серцебиття, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, аритмія. З боку психіки (частота невідома): відчуття страху , безсоння, неспокій, тривожність та дратівливість, нервозність. З боку шлунково-кишкового тракту (частота невідома): шлунково-кишковий розлад. Також для препаратів, що містять аналогічні діючі речовини, були зафіксовані такі побічні реакції (частота невідома): артеріальна гіпертензія, анемія, сульфатгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у ділянці серця), гемолітична анемія, відчуття страху, збудження, порушення сну, запалення травного тракту, гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми, гепатонекроз (дозозалежний ефект), гіпоперфузія, некардіогенний набряк легенів. Дотепер немає даних, які б свідчили, що ступінь та тип небажаних явищ, які виникають після застосування окремо взятих діючих речовин цього лікарського засобу, збільшуються або їхній спектр розширюється при терапії комбінованим препаратом за умов, що його застосовують згідно з інструкцією. Підвищений ризик виникнення геморагічних ускладнень може зберігатися протягом 4–8 днів після останнього прийому ацетилсаліцилової кислоти. Дуже рідко спостерігалися тяжкі геморагічні ускладнення (наприклад внутрішньочерепний крововилив), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та/або на тлі одночасної терапії антикоагулянтами. В окремих випадках такі ускладнення можуть становити загрозу для життя пацієнта. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua .

Симптоми передозування парацетамолом
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, що прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
Ранні ознаки передозування (дуже часто нудота, блювання, анорексія, блідість, млявість і пітливість) зазвичай зникають протягом перших 24 годин. Біль у животі може бути першою ознакою ураження печінки, яка зазвичай не проявляється протягом перш их 24 – 48 годин і може з’явитися упродовж 4 – 6 днів після застосування . Пошкодження печінки зазвичай проявляється максимум через 72 – 96 годин після прийому лікарського засобу . Можливі порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. Також може розвинутися гостра ниркова недостатність із гострим тубулярним некрозом, навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Повідомлялося про серцеві аритмії та панкреатит.
При тривалому застосуванні лікарського засобу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. У разі прийому великих доз з боку ЦНС можуть виникати запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Лікування. П ри передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. N -ацетилцистеїн слід вводити внутрішньовенно або перорально якомога швидше після прийому лікарського засобу. Цей антидот найбільш ефективний протягом перших 8 годин після виявлення ознак передозування, оскільки його дія після цього періоду часу поступово зменшується. Б уло показано, що лікування парацетамолом продовж 24 годин після прийому залишається ефективним. Прийом метіоніну більше ніж через 10 годин після передозування парацетамолом супроводжується частішими та тяжчими ураженнями печінки. Тому метіонін слід застосовувати протягом перших 10 годин після прийому парацетамолу. Абсорбція при пероральному прийомі метіоніну може бути зменшена внаслідок блювання або застосування активованого вугілля.
Симптоми передозування ацетилсаліциловою кислотою
Симптоми легкої інтоксикації саліцилатами проявляються запамороченням, шумом у вухах, глухотою, пітливістю, зниженням висоти пульсу на кінцівках, нудотою та блюванням, зневодненням, головним болем та сплутаністю свідомості. Ці явища можуть виникати при концентраціях ацетилсаліцилової кислоти у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Зазначені симптоми можна контролювати шляхом зниження дози або припиненн я лікування. Більш серйозна інтоксикація виникає при концентраціях > 300 мкг/мл. Симптоми тяжкого передозування проявляються гіпервентиляцією, гарячкою, психомоторним збудженням, кетозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення ЦНС може призвести до коми. Також можливі серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. До рідкісних ознак належать гематемезис, гіперпірексія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, тромбоцитопенія, підвищення МНВ/ПЧ, внутрішньосудинне згортання крові, ниркову недостатність та некардіальний набряк легенів. З боку центральної нервової системи с плутаність свідомості, дезорієнтацію, кому та судоми рідше спостерігаються у дорослих, ніж у дітей.
Лікування:
При підозрі на отруєння пацієнта необхідно госпіталізувати. Якщо є підозра, що пацієнт прийняв > 120 мг/кг саліцилату протягом останньої години, слід призначити повторні дози активованого вугілля перорально. У пацієнтів, які прийняли > 120 мг/кг саліцилату, слід вимірювати концентрацію саліц и лат ів у плазмі крові, хоча тяжкість отруєння не може бути визначена лише за цими показниками. Необхідно враховувати клінічні та біохімічні показники. При концентраціях у плазмі крові, що перевищують 500 мкг/мл (350 мкг/мл у дітей віком до 5 років) внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату є ефективним для виведення саліцилатів з плазми крові. Форсований діурез не слід застосовувати, оскільки він не посилює виведення саліцилат ів і може спричинити набряк леген ь . Гемодіаліз або гемоперфузія є методами вибору у випадках, коли концентрація саліцилатів в плазмі становить > 700 мкг/мл або нижче у дітей та осіб літнього віку, чи при тяжкому метаболічному ацидозі.
Симптоми передозування кофеїном.
Поширені симптоми: біль в епігастральній ділянці, блювання, тривога, нервозність, неспокій, безсоння, збудження, м’язові посмикування, сплутаність свідомості, тремор і судоми. При надмірному застосуванні кофеїну також може розвинутися гіперглікемія. Симптоми з боку серцево-судинной системи включають тахікардію та аритмію. Симптоми контролюються шляхом зменшення або припинення прийому кофеїну. Виникнення клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при застосуванні цього лікарського засобу може бути пов’язане з гепатотоксичністю, індукованою парацетамолом.