Фамотидин-Дарниця таблетки, в/о по 20 мг №20 (10х2)

діюча речовина : famotidine;
1 таблетка містить фамотидину 20 мг;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, кислота стеаринова, сепіфілм 752 білий.

Фамотидин є найбільш ефективним увечері перед сном. При прийомі фамотидину двічі на добу одну дозу слід прийняти вранці, другу – ввечері перед сном.
Таблетку ковтають цілою, не розжовуючи, запиваючи склянкою води. Фамотидин застосовують незалежно від прийому їжі.
Пептична виразка дванадцятипалої кишки та шлунка ( доброякісна ).
2 таблетки по 2 0 мг ввечері перед сном, протягом 4 − 8 тижнів .
Профілактика рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.
З метою профілактики рецидивів після досягнення терапевтичного ефекту призначають підтримувальну дозу 1 таблетку 20 мг одноразово на ніч протягом 1 − 4 тижнів .
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба ( рефлюкс-езофагіт ).
1 або 2 таблетки по 20 мг (залежно від тяжкості хвороби) 2 рази на добу. Лікування триває протягом 6 − 12 тижнів.
При гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, асоційованій з ерозивним езофагітом або виразкою – 40 мг 2 рази на добу протягом 6 − 12 тижнів.
Для профілактики рецидивів симптомів та ерозій або виразкоутворення, асоційованих із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (підтримуюча терапія).
Призначають по 20 мг 2 рази на добу.
Синдром Золлінгера – Еллісона.
Дозу лікарського засобу підбирають індивідуально. Пацієнтам, яким раніше не призначали антисекреторні лікарські засоби, призначають початкову дозу − 1 таблетку по 20 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Пацієнтам, які раніше застосовували інші антагоністи H 2 -рецепторів гістаміну, одразу може бути призначена вища початкова доза – 40 мг кожні 6 годин. Надалі дозу коригують залежно від рівня секреції шлункового соку, а також клінічного стану хворого. Лікування слід проводити, поки спостерігаються клінічні симптоми захворювання.
При необхідності добову дозу збільшують поступово залежно від індивідуальних особливостей, поки не буде досягнута оптимальна доза.
За існуючими даними, найвищі дози фамотидину, які приймали пацієнти з тяжкими формами хвороби, становили до 160 мг кожні 6 годин.
Дозування при нирковій недостатності.
Якщо кліренс креатиніну менше 30 мл/хв, рівень креатиніну в сироватці крові – понад 3 мг/100 мл, добову дозу лікарського засобу знижують до 20 мг або збільшують інтервал між прийомом до 36 − 48 годин.
Лікування даним лікарським засобом відміняють поступово через ризик розвитку синдрому рикошету при різкій відміні.
Дозування для осіб літнього віку.
Для осіб літнього віку не потрібно жодного коригування дози, за винятком пацієнтів з нирковою недостатністю.
Діти .
Немає достатніх даних про безпеку та ефективність застосування фамотидину для лікування дітей.

Підвищена чутливість до активної речовини, інших антагоністів H 2 -гістамінових рецепторів або інших компонентів лікарського засобу.
Дитячий вік, період вагітності або годування груддю (через відсутність необхідного клінічного досвіду).

З боку органів зору: запалення кон’юнктиви.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: обструкція дихальних шляхів, бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, запор, метеоризм, біль у животі, блювання, нудота, розлади смаку, анорексія, сухість у роті, гострий панкреатит .
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: холестатична жовтяниця, патологічні зміни активності печінкових ферментів, гепатит.
З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення , судоми, парестезія, розлади рівноваги, психічні порушення ( збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, страх, безсоння, сонливість, зниження лібідо ).
З боку серцево-судинної системи: атріовентрикулярна блокада, аритмія, зниження артеріального тиску, брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія.
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, ангіоневротичний набряк, набряк очей .
З боку шкіри та підшкірної клітковини: тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), акне, кропив’янка, висипання, втрата волосся, свербіж, почервоніння, сухість шкіри, ексфоліативний дерматит, алергічний дерматит .
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язові спазми, біль у суглобах.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: імпотенція, гінекомастія*.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, підвищення температури тіла.
* Гінекомастія буває вкрай рідко і має оборотний характер у разі припинення лікування.

Симптоми: можливі блювання, рухове збудження, тремор, зниження артеріального тиску, тахікардія, колапс.
Лікування: відміна лікарського засобу, індукція блювання або/і промивання шлунка. У разі необхідності проводять адекватну симптоматичну і підтримуючу терапію: при судомах вводять внутрішньовенно діазепам, при брадикардії – атропін, при шлуночкових аритміях – лідокаїн. Гемодіаліз ефективний.