Корвалтаб таблетки №100 (10х10)

діючі речовини: етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти, фенобарбітал, олія м’ятна;
1 таблетка містить етилового ефіру α-бромізовалеріанової кислоти – 8,2 мг; фенобарбіталу – 7,5 мг; олії м’ятної – 0,58 мг;
допоміжні речовини: β-циклодекстрин, крохмаль картопляний, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Дозування та тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного хворого.
Дорослим, як правило, призначають по 1 – 2 таблетки препарату 2 – 3 рази на добу до їди.
При тахікардії та спазмах коронарних судин разову дозу можна збільшити до 3 таблеток.
Діти.
Досвід застосування для лікування дітей відсутній, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; виражені порушення функції печінки та/або нирок; гостра печінкова порфірія; тяжка серцева недостатність, виражена артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, цукровий діабет, депресія та депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки , міастенія, алкоголізм, наркотична і медикаментозна залежності, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивний синдром. Період вагітності та годування груддю. Дитячий вік.

Препарат Корвалтаб, як правило, переноситься добре.
В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, алергічні реакції (у т. ч. шкірний висип, свербіж, кропив’янку).
З боку нервової системи: астенія, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, галюцинації, парадоксальне збудження, зниження концентрації уваги, втомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення, безсоння (переважно у пацієнтів літнього віку), сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, депресія.
З боку шлунково-кишкового тракту: диспептичні прояви, включаючи: печію, нудоту, блювання, запори, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, біль у шлунку, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія.
З боку дихальної системи: утруднене дихання.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищена світлочутливість шкіри (фотосенсибілізація), поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні засобів, що містять фенобарбітал, існує ризик порушення остеогенезу. Були повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які тривало застосовували фенобарбітал. Механізм впливу фенобарбіталу на метаболізм кісткової тканини не встановлено.
Інші: підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, лімфоцитоз, лейкопенія, колапс.
При тривалому застосуванні фенобарбіталу може розвинутися дефіцит фолатів, імпотенція, медикаментозна залежність, синдром відміни, який зазвичай може виникати при різкій відміні лікарського засобу та супроводжується кошмарними сновидіннями, нервозністю.

Передозування можливе при частому або довготривалому застосуванні препарату, що пов’язано з кумуляцією його складових. Довготривале та постійне застосування може призвести до залежності, абстинентного синдрому, психомоторного збудження.
Симптоми гострого отруєння барбітуратами легкого або середнього ступеня тяжкості: запаморочення, підвищена втомлюваність, глибокий сон, при якому пацієнта неможливо розбудити. Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип (зокрема кропив’янка).
Симптоми гострого тяжкого отруєння барбітуратами: пригнічення центральної нервової системи, аж до глибокої коми, що супроводжується тканинною гіпоксією; поверхневе дихання, спочатку прискорене, потім сповільнене; пригнічення дихання, аж до його зупинки; пригнічення серцево-судинної діяльності, включаючи порушення ритму; зниження артеріального тиску, аж до колаптоїдного стану; зниження температури тіла, зменшення діурезу, прискорене серцебиття або брадикардія, послаблення або відсутність рефлексів, ністагм, головний біль, нудота, слабкість.
Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний наслідок через судинну недостатність, дихальний параліч або набряк легенів.
Лікування: терапія симптоматична (насамперед моніторинг основних життєвих функцій організму: дихання, пульс, артеріальний тиск) . Випадки гострого отруєння лікарським засобом слід лікувати так, як і отруєння іншими снодійними засобами та барбітуратами, залежно від тяжкості симптомів отруєння. Пацієнтам може бути потрібна інтенсивна терапія. Необхідно стабілізувати та нормалізувати дихання і кровообіг. Дихальна недостатність долається шляхом проведення штучного дихання, шок купірують вливанням плазми і плазмозамінників. Якщо пройшло небагато часу від прийому лікарського засобу (не більше 6 годин), необхідно провести промивання шлунка з подальшим введенням сорбенту (активоване вугілля) та сульфату натрію. З метою швидкого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез лугами, а також гемодіаліз та/або гемоперфузію.
Тривалий прийом лікарських засобів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом.
Симптоми отруєння бромом: пригнічення центральної нервової системи, депресія, сплутаність свідомості, атаксія, апатія, кон’юнктивіт, риніт, сльозотеча, акне, пурпура.
Лікування: виведення іонів брому з організму можна прискорити введенням значної кількості розчину столової солі з одночасним введенням салуретичних засобів.
При виникненні реакцій гіперчутливості слід призначати десенсибілізувальні лікарські засоби .