Назол бебі краплі наз. 0.125 % по 10 мл у флак. з піпет.

діюча речовина: фенілефрину гідрохлорид;
1 мл препарату містить 1,25 мг (0,125 % розчин);
допоміжні речовини: бензалконію хлорид; гліцерин; макрогол 1500; натрію гідрофосфат, дигідрат; калію дигідрофосфат; динатрію едетат, дигідрат; вода очищена.

Закапувати у кожний носовий хід: дітям віком від 2 місяців до 1 року — по 1 краплі; від 1 до 2 років — по 1–2 краплі; від 2 до 6 років — по 2–3 краплі. Повторювати не раніше ніж через 4 години, але не частіше 4 разів на добу.
Дітям віком від 6 років передбачається застосування більш концентрованих розчинів фенілефрину (0,25 %), наприклад, «Назол Кідс».
Тривалість застосування зазвичай не перевищує 3 днів.
Діти.
Не слід застосовувати дітям віком до 2 місяців.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (алергічні реакції), значне підвищення артеріального тиску, тахісистолічні порушення серцевого ритму, гострі серцево-судинні захворювання, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, ниркова недостатність, тиреотоксикоз тяжкого ступеня, гострий панкреатит, гепатит, запалення шкіри та слизової оболонки переднього відділу носової порожнини та схильність до утворення носових кірочок (атрофічний риніт), стани після транссфеноїдальної гіпофізектомії; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або застосування протягом 15 днів після припинення лікування інгібіторами МАО.

У поодиноких випадках можливі такі побічні ефекти.
У місці застосування: подразнення у місці застосування, чхання, відчуття печіння, поколювання у носі.
З боку серцево-судинної системи: відчуття припливу крові до обличчя, порушення серцевого ритму, брадикардія, підвищення артеріального тиску.
З боку нервової системи: запаморочення, відчуття страху, головний біль.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі перехресні реакції при алергії на інші симпатоміметики, що можуть проявлятися у вигляді висипів, свербежу, кропив’янки, ангіоневротичного набряку ( рук, обличчя чи горла), відчуття важкості за грудиною, утруднене дихання .
При застосуванні лікарського засобу у дозах, вищих за рекомендовані, можливі прояви, зазначені в розділі «Передозування».

Хоча при місцевому застосуванні зазвичай не виникають побічні системні реакції, проте при передозуванні можливе посилення проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні. Можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, біль та дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень, збудження, судоми, головний біль, тремор, порушення сну, занепокоєння, тривога, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, психози з галюцинаціями, безсоння, слабкість, анорексія, нудота, блювання, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин та судин внутрішніх органів, скорочення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть зустрічатися у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією. Специфічного антидоту при отруєнні фенілефрином не існує. Лікування симптоматичне.