Небілет плюс 5/12,5 таблетки, в/плів. обол. №28 (14х2)

Фармакодинамічні взаємодії.
Небіволол.
Нижчезазначені взаємодії стосуються антагоністів бета-адренергічних рецепторів загалом.
Комбінації, що не рекомендуються.
Антиаритмічні препарати I класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон). Може посилюватися вплив на час атріовентрикулярної провідності та зростати негативний інотропний ефект (див. розділ «Особливості застосування»).
Блокатори кальцієвих каналів типу верапамілу/дилтіазему. Негативний вплив на скорочуваність та атріовентрикулярну провідність. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які лікуються бета - блокаторами, може призводити до тяжкої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади (див. розділ «Особливості застосування»).
Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдопа, рилменідин). Одночасне застосування антигіпертензивних засобів центральної дії може погіршити серцеву недостатність через зниження центрального симпатичного тонусу (зменшення частоти серцевих скорочень та серцевого викиду, вазодилатація) (див. розділ «Особливості застосування»). Раптова відміна, особливо перед припиненням застосування бета-блокаторів, може підвищувати ризик «рикошетної» гіпертензії.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю.
Антиаритмічні препарати III класу (аміодарон). Може потенціюватися вплив на час атріовентрикулярної провідності.
Aнестетики – летючі галогени. Одночасне застосування блокаторів бета-адренергічних рецепторів та анестетиків може послабляти рефлекторну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»). Як загальне правило, слід уникати раптової відміни лікування бета-блокаторами. Необхідно поінформувати анестезіолога, якщо пацієнт отримує Небілет ® Плюс 5/12,5.
Інсулін та пероральні антидіабетичні препарати . Хоча небіволол не впливає на рівень глюкози, одночасне застосування може маскувати певні симптоми гіпоглікемії (часте серцебиття, тахікардію ). Одночасне застосування бета-блокаторів із похідними сульфонілсечовини може збільшити ризик тяжкої гіпоглікемії. (див. розділ «Особливості застосування»).
Баклофен (антиспастичний засіб), аміфостин (додатковий засіб при лікуванні протипухлинними лікарськими засобами). Одночасне застосування з антигіпертензивними засобами може значно знижувати артеріальний тиск, тому дозу антигіпертензивного засобу потрібно відповідно відкоригувати.
Комбінації, які слід враховувати.
Глікозиди дигіталісу. Одночасне застосування може підвищувати час атріовентрикулярної провідності. Клінічні випробування небівололу не продемонстрували жодних клінічних проявів взаємодії. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину.
Антагоністи кальцію дигідропіридинового типу (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін). Одночасне застосування може підвищувати ризик артеріальної гіпотензії; не можна виключити збільшення ризику подальшого погіршення насосної функції шлуночків у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Антипсихотичні засоби, антидепресанти (трициклічні засоби, барбітурати та фенотіазини). Одночасне застосування може підвищувати гіпотензивний ефект бета-блокаторів (адитивний ефект).
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Не впливають на ефект зниження небівололом тиску крові.
Симпатоміметичні засоби. Одночасне застосування може протидіяти ефекту блокаторів бета-адренорецепторів. Бета-адренергічні засоби можуть призводити до нерезистентної альфа-адренергічної активності симпатоміметичних засобів як із альфа-, так і з бета-адренергічними ефектами (ризик артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).
Гідрохлоротіазид.
Потенційні взаємодії, що стосуються гідрохлоротіазиду.
Одночасне застосування не рекомендується.
Літій. Тіазиди зменшують ренальний кліренс літію, відповідно, при одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом ризик токсичності літію може зростати . Тому застосування препарату Небілет ® Плюс 5/12,5 у комбінації з літієм не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації визнано необхідним, рекомендується ретельний моніторинг рівня літію у сироватці.
Лікарські засоби, що впливають на рівень калію. Властивий гідрохлоротіазиду ефект зниження вмісту калію може посилитись при сумісному застосуванні інших лікарських засобів, з якими пов’язана втрата калію та гіпокаліємія (наприклад, інші калійуретичні діуретики, проносні засоби, кортикостероїди, AКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрію або похідні саліцилової кислоти). Тому таке сумісне застосування не рекомендується.
Сумісне застосування, що потребує обережності.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). НПЗЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/день), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть знижувати антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.
Cолі кальцію. Tіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію сироватки внаслідок зниження екскреції. Якщо необхідно призначити кальцієві добавки, слід контролювати рівні кальцію у сироватці та коригувати їх відповідним чином.
Глікозиди дигіталісу. Гіпокаліємія або гіпомагніємія, обумовлені тіазидами, можуть спричиняти появу серцевих аритмій, викликаних дигіталісом.
Лікарські засоби, на які впливають зміни вмісту калію сироватки. Рекомендується періодичний моніторинг сироваткового калію та ЕКГ, коли Небілет ® Плюс 5/12,5 застосовують із лікарськими засобами, на які впливають зміни вмісту калію сироватки (наприклад, глікозиди дигіталісу та антиаритмічні препарати), та з нижченаведеними препаратами, що викликають torsades de pointes (шлуночкову тахікардію) (включно із деякими антиаритмічними засобами), оскільки гіпокаліємія є сприятливим фактором для torsades de pointes (шлуночкової тахікардії):
- антиаритмічні препарати Ia класу (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
- інші (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин). Гідрохлоротіазид може потенціювати ефект недеполяризуючих релаксантів скелетних м’язів.
Антидіабетичні лікарські засоби (пероральні препарати та інсулін). Лікування тіазидом може впливати на толерантність до глюкози. Може бути потрібна корекція дозування антидіабетичного препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Meтформін. Mетформін слід застосовувати з обережністю у зв’язку з ризиком лактоацидозу, викликаного можливим ураженням функції нирок, що пов’язане із застосуванням гідрохлоротіазиду.
Бета-блокатори та діазоксид. Тіазиди можуть посилювати гіперглікемічний ефект бета-блокаторів, відмінних від небівололу, та діазоксиду.
Пресорні аміни (наприклад норадреналін). Ефект пресорних амінів може знижуватись.
Лікарські засоби, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол). Може бути необхідна корекція дозувань лікарських засобів, що зменшують рівень сечової кислоти, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці. Може бути необхідне підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону. Сумісне застосування тіазиду може збільшувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості на алопуринол.
Aмантадин. Тіазиди можуть підвищувати ризик побічних ефектів, що викликані амантадином.
Саліцилати. У разі застосування високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їхній токсичний вплив на центральну нервову систему.
Циклоспорин. Сумісне лікування із циклоспорином може підвищувати ризик гіперурикемії та ускладнень типу подагри.
Йодовмісні контрастні речовини. У разі дегідратації, викликаної діуретиком, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію пацієнта.
Потенційні взаємодії, що обумовлені як небівололом, так і гідрохлоротіазидом.
Сумісне застосування, яке необхідно брати до уваги.
Інші антигіпертензивні препарати. При сумісному лікуванні з іншими антигіпертензивними препаратами можуть виникати адитивні гіпотензивні ефекти або потенціювання їхньої дії.
Aнтипсихотичні засоби, трициклічні антидепресанти, барбітурати, наркотичні препарати та алкоголь . Сумісне застосування препарату Небілет ® Плюс 5/12,5 із цими лікарськими засобами може посилювати гіпотензивний ефект та / або призводити до постуральної гіпотензії.
Фармакокінетичні взаємодії.
Небіволол.
Оскільки до метаболізму небівололу залучений ізофермент CYP2D6, сумісне застосування із субстанціями, що інгібують цей фермент, зокрема з пароксетином, флуоксетином, тіоридазином та хінідином, може призводити до підвищення рівнів небівололу в плазмі при підвищеному ризику надмірної брадикардії та побічних ефектів.
Одночасне застосування циметидину підвищує рівні небівололу в плазмі без зміни клінічного ефекту. Сумісне застосування ранітидину не впливає на фармакокінетику небівололу. Якщо Небілет ® Плюс 5/12,5 приймають із їжею, а антацид – між прийомами їжі, можна призначати обидва препарати.
Комбінування небівололу з нікардипіном дещо підвищує рівні обох препаратів у плазмі без зміни клінічного ефекту. Сумісне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу. Небіволол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину.
Гідрохлоротіазид.
Всмоктування гідрохлоротіазиду порушується у присутності аніонообмінних смол (наприклад смоли холестираміну та холестиполу).
Цитотоксичні засоби. При сумісному застосуванні гідрохлоротіазиду та цитотоксичних засобів ( наприклад циклофосфаміду, фторурацилу, метотрексату ) слід очікувати підвищення токсичності щодо кісткового мозку (зокрема розвитку гранулоцитопенії).

Вагітність .
Відсутні достатні дані щодо застосування препарату Небілет ® Плюс 5/12,5 вагітними жінками. Дослідження на тваринах двох окремих компонентів недостатні для встановлення впливу комбінації небівололу та гідрохлоротіазиду на репродуктивну функцію (див. доклінічні дані з безпеки).
Небіволол.
Для виявлення потенційного негативного впливу небівололу існує недостатньо даних про його застосування вагітними жінками. Однак небіволол має фармакологічні ефекти, що можуть виявляти небезпечний вплив на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, з чим пов’язані затримка зростання, внутрішньоутробна смерть, викидень або передчасні пологи. У плода/новонародженого можуть виникати побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, бажано застосовувати селективні блокатори бета 1 -адренорецепторів.
Небіволол не слід застосовувати протягом вагітності без нагальної потреби. Якщо лікування небівололом визнано необхідним, слід контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плода. У разі загрозливого впливу на перебіг вагітності або плід слід розглянути альтернативне лікування. Необхідно проводити ретельний моніторинг новонародженого. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії слід очікувати у перші 3 дні.
Гідрохлоротіазид.
Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності обмежений, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми.
Гідрохлоротіазид проходить крізь плаценту. З огляду на механізм фармакологічної дії гідрохлоротіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах може погіршувати фетоплацентарну перфузію та викликати у плода й немовляти такі ефекти, як жовтяниця, порушення балансу електролітів і тромбоцитопенія.
Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при гестаційному набряку, гестаційній гіпертензії або пізньому токсикозі вагітної у зв’язку з ризиком зменшення об’єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без корисного впливу на перебіг хвороби.
Гідрохлоротіазид не слід застосовувати при есенціальній гіпертензії у вагітних жінок, за винятком рідкісних ситуацій, коли не можна застосовувати інше лікування.
Годування груддю.
Невідомо, чи виводиться небіволол у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що небіволол виводиться у грудне молоко. Більшість бета-блокаторів, особливо ліпофільні сполуки типу небівололу та його активних метаболітів, проникають у грудне молоко, хоча і в різній мірі.
Гідрохлоротіазид виводиться у грудне молоко людини у невеликих кількостях . Високі дози тіазидів, що викликають інтенсивний діурез, можуть пригнічувати вироблення молока.
Застосування препарату Небілет ® Плюс 5/12,5 протягом годування груддю не рекомендується. Якщо Небілет ® Плюс 5/12,5 застосовують під час годування груддю, доза повинна бути якнайменшою.

Усі застереження стосовно кожного компонента окремо, як зазначено нижче, повинні також застосовуватися і до лікарського засобу з фіксованою комбінацією Небілет ® Плюс 5/12,5. Див. також розділ «Побічні реакції».
Небіволол.
Нижчезазначені застереження та запобіжні заходи стосуються блокаторів бета-адренорецепторів загалом.
Анестезія. Продовження бета-блокади знижує ризик аритмій при вступному наркозі та інтубації. Якщо при підготовці до операції бета-блокаду припиняють, застосування блокатора бета-адренорецепторів слід відмінити щонайменше за 24 години до цього.
Слід дотримуватись обережності для деяких анестетиків, що викликають депресію міокарда.
Пацієнта можна захистити від вагусних реакцій шляхом внутрішньовенного введення атропіну.
Cерцево-судинні порушення. Загалом блокатори бета-адренорецепторів не слід застосовувати пацієнтам із нелікованою застійною серцевою недостатністю (ЗСН), якщо тільки їхній стан не було стабілізовано.
Пацієнтам з ішемічною хворобою серця лікування блокаторами бета-адренорецепторів слід припиняти поступово, тобто протягом 1–2 тижнів. За необхідності одночасно слід розпочати замісну терапію для попередження загострення стенокардії.
Антагоністи бета-адренергічних рецепторів можуть викликати брадикардію: якщо частота пульсу падає нижче 50–55 уд/хв у спокої та/або у пацієнта присутні симптоми, що вказують на брадикардію, дозування слід зменшити.
Антагоністи бета-адренергічних рецепторів слід застосовувати з обережністю:
- пацієнтам із порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром переміжної кульгавості), оскільки може виникати загострення цих порушень;
- пацієнтам із атріовентрикулярною блокадою першого ступеня у зв’язку з негативним впливом бета-блокаторів на час провідності;
- пацієнтам зі стенокардією Принцметала у зв’язку зі спазмом коронарних артерій, що зумовлений активізацією альфа-рецепторів на фоні блокади бета-рецепторів: блокатори бета-адренорецепторів можуть підвищувати кількість і тривалість нападів стенокардії.
Загалом не рекомендується комбінація небівололу із блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему з антиаритмічними препаратами І класу та з антигіпертензивними засобами центральної дії, для детальної інформації див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Mетаболічні/ендокринні порушення . Небіволол не впливає на рівні глюкози у діабетиків. Однак для пацієнтів із цукровим діабетом необхідна обережність, оскільки небіволол може маскувати певні симптоми гіпоглікемії (тахікардію, часте серцебиття).
Бета-блокатори при одночасному застосуванні з похідними сульфонілсечовини можуть ще більше підвищити ризик тяжкої гіпоглікемії. Хворим на цукровий діабет слід рекомендувати ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Блокатори бета-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіпертиреоїдизмі. Раптова відміна може посилювати симптоми.
Респіраторні порушення. Пацієнтам із хронічними обструктивними легеневими порушеннями антагоністи бета-адренергічних рецепторів слід застосовувати з обережністю, оскільки обструкція дихальних шляхів може загостритись.
Інші. Пацієнтам із псоріазом в анамнезі слід застосовувати антагоністи бета-адренергічних рецепторів тільки після ретельної оцінки доцільності.
Антагоністи бета-адренергічних рецепторів можуть збільшувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій.
Гідрохлоротіазид.
Ниркові порушення. Максимальної користі від застосування тіазидних діуретиків можна очікувати лише за відсутності порушень функції нирок. У пацієнтів із хворобою нирок тіазиди можуть посилювати азотемію. У пацієнтів із порушеною функцією нирок можуть розвинутися кумулятивні ефекти цієї діючої речовини. За очевидного прогресування порушення функції нирок, що проявляється зростанням небілкового азоту, необхідна ретельна переоцінка терапії щодо питання відміни діуретика.
Meтаболічні та ендокринні ефекти. Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. Може бути потрібне регулювання дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Протягом терапії тіазидом може проявитися латентний цукровий діабет.
Із терапією тіазидними діуретиками пов’язане підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Терапія тіазидами у деяких пацієнтів може прискорювати гіперурикемію та/або подагру.
Порушення балансу електролітів. Як і для будь-якого пацієнта, який отримує терапію діуретиками, слід із відповідною періодичністю проводити визначення електролітів сироватки.
Тіазиди, включно із гідрохлоротіазидом, можуть викликати порушення балансу рідини або електролітів (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Застережливими ознаками порушення балансу рідини або електролітів є сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, сонливість, збудження, біль або судоми м’язів, м’язова втома, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та шлунково-кишкові порушення, такі як нудота або блювання.
Ризик гіпокаліємії найвищий у пацієнтів із цирозом печінки, у пацієнтів зі швидким діурезом, у пацієнтів із недостатнім пероральним надходженням електролітів та у пацієнтів, які отримують одночасну терапію кортикостероїдами або AКТГ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Особливо високий ризик гіпокаліємії існує у пацієнтів із синдромом пролонгації QT, уродженим або ятрогенним. Гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність глікозидів дигіталісу та ризик серцевої аритмії. Для пацієнтів із ризиком гіпокаліємії показаний частіший моніторинг калію плазми, починаючи з першого тижня початку терапії.
За спекотної погоди у пацієнтів, схильних до набряків, може виникати гіпонатріємія розведення. Дефіцит хлору, як правило, є слабким і зазвичай не потребує лікування.
Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію із сечею та можуть викликати періодичне та незначне підвищення кальцію сироватки за відсутності встановлених порушень метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперпаратиреоїдизму. Перед проведенням аналізу на паратиреоїдну функцію застосування тіазидів слід припинити.
Показано, що тіазиди підвищують виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії.
Червоний вовчак. Повідомлялось, що при застосуванні тіазидів відбувається загострення або активація системного червоного вовчака.
Aнтидопінговий тест . Гідрохлоротіазид, що міститься у цьому препараті, може призводити до позитивного результату антидопінгового тесту.
Інше . У пацієнтів із алергією або бронхіальною астмою в анамнезі чи без такого можуть виникати реакції чутливості.
Зрідка у зв’язку з тіазидними діуретиками повідомляли про реакції фоточутливості (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо при лікуванні виникають реакції фоточутливості, рекомендується припинити терапію. Якщо визнано необхідним поновити лікування, рекомендується захищати відповідні поверхні від сонячного або штучного УФ-світла.
Йод, зв’язаний з білком. Тіазиди можуть зменшувати рівні зв’язаного з білком йоду без ознак порушення з боку щитовидної залози.
Немеланомний рак шкіри (НМРШ). У двох епідеміологічних дослідженнях, виконаних на основі даних датського національного реєстру онкологічних захворювань, зі збільшенням сукупної дози гідрохлоротіазиду спостерігалося підвищення ризику розвитку НМРШ (базальноклітинної карциноми (БКК) і плоскоклітинної карциноми (ПКК)). Фотосенсибілізуючі ефекти гідрохлоротіазиду можуть виступати як можливий механізм розвитку НМРШ.
Пацієнтам, які приймають гідрохлоротіазид, слід повідомити про ризик розвитку НМРШ і рекомендувати регулярно перевіряти свою шкіру на наявність будь-яких нових уражень та відразу сповіщати про будь-які підозрілі ураження шкіри. З метою мінімізації ризику виникнення раку шкіри пацієнтам слід рекомендувати такі можливі профілактичні заходи, як обмеження впливу сонячного світла й УФ-променів та належний захист у разі такого впливу. Підозрілі ураження шкіри слід негайно обстежити, у тому числі за допомогою гістологічних досліджень зразків, отриманих шляхом біопсії. У пацієнтів, які в минулому перенесли НМРШ, також може виникнути необхідність перегляду застосування гідрохлоротіазиду (див. також розділ «Побічні реакції»).
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома. Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторну міопію та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарського засобу. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, є необхідність в оперативному медикаментозному або хірургічному методі лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Гостра респіраторна токсичність . Після застосування гідрохлоротіазиду повідомлялося про дуже рідкісні тяжкі випадки гострої респіраторної токсичності, у тому числі гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Набряк легень зазвичай розвивається протягом кількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На початку симптоми включають задишку, лихоманку, погіршення стану легень та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, застосування лікарського засобу Небілет ® Плюс 5/12,5 слід припинити та призначити відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не слід застосовувати пацієнтам, у яких раніше виникав ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.
Комбінація небіволол/гідрохлоротіазид.
Крім застережень, що стосуються монокомпонентів, нижчезазначене твердження стосується безпосередньо препарату Небілет ® Плюс 5/12,5.
Непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа, синдром зниженого всмоктування глюкози-галактози. Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними вродженими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом зниженого всмоктування глюкози-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг)/таблетку, вкриту плівковою оболонкою, тобто практично вільний від натрію.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності. Зберігати в недоступному для дітей місці.