Бекутан Кідс Вітс МультиОмега-3 сироп по 250 мл у флак.
Немає в наявності
БЕЗ КАТЕГОРІЇ
В наявності: 1 упаковка
діюча речовина: олмесартану медоксоміл;
1 таблетка містить олмесартану медоксомілу 20 мг або 40 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна ; гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена ; лактоза, моногідрат ; гідроксипропілцелюлоза ; магнію стеарат;
оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White : (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; титану діоксид ( Е171 ) ; поліетиленгліколь (макрогол)).
Дорослі
Початкова добова доза олмесартану медоксомілу становить 10 мг 1 раз на добу. Якщо зменшення артеріального тиску недостатнє, дозу слід збільшити до 20 мг 1 раз на добу. Якщо є необхідність, дозу препарату можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу (максимальна добова доза) або додати до лікування гідрохлоротіазид.
Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу спостерігається, як правило, протягом 2 тижнів після початку лікування, а максимальний ефект спостерігається через 8 тижнів після початку терапії. Це слід мати на увазі при розгляді зміни режиму дозування для будь-якого пацієнта.
Пацієнти літнього віку (від 65 років)
Зазвичай немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам літнього віку (див. рекомендовані дози для пацієнтів із порушенням функції нирок). При підвищенні добової дози до максимальної, що становить 40 мг, слід ретельно контролювати артеріальний тиск.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Максимальна добова доза для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20–60 мл/хв) становить 20 мг, оскільки досвід застосування вищих доз у цій групі відсутній. Олмесартану медоксоміл не показаний при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) через незначний досвід його застосування таким пацієнтам (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Порушення функції печінки
При порушенні функції печінки легкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. При помірному ступені порушення початкова доза олмесартану медоксомілу становить 10 мг на добу, а максимальна – 20 мг. При супутньому призначенні пацієнтам із порушенням функції печінки діуретичних засобів та/або інших антигіпертензивних засобів необхідно ретельно спостерігати за рівнем артеріального тиску та функцією нирок. Олмесартану медоксоміл не показаний при тяжкому порушенні функції печінки через відсутність достатнього досвіду застосування (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Олмесартану медоксоміл не слід застосовувати пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ «Протипоказання»).
Педіатрична популяція.
Діти та підлітки віком від 6 до 18 років
Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу дітям віком від 6 до 18 років становить 10 мг 1 раз на добу. Якщо артеріальний тиск не зменшується достатньою мірою, дозу можна підвищити до 20 мг 1 раз на добу. При необхідності більш вираженого зниження артеріального тиску дітям з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна підвищити до 40 мг на добу. Для дітей з масою тіла < 35 кг добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
Спосіб застосування
З метою дотримання режиму дозування лікарський засіб Олсапрес ® рекомендується застосовувати приблизно в один і той самий час кожен день, з їжею або без, наприклад під час сніданку. Таблетки слід запивати достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води). Таблетку не слід розжовувати.
Діти.
Застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії дітям та підліткам віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність для дітей віком від 1 до 5 років ще не встановлені. Наявна на даний час інформація наведена в розділах «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка», проте рекомендацій щодо дозування скласти неможливо. Застосовувати препарат дітям віком до 1 року не слід із міркувань безпеки та у зв’язку з відсутністю даних.
- Підвищена чутливість до діючої речовини або до одного з компонентів лікарського засобу (див. «Склад»).
- Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
- Обструкція жовчовивідних шляхів (див. «Фармакокінетика»).
Одночасне застосування олмесартану медоксомілу з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам, хворим на цукровий діабет та ниркову недостатність (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Фармакодинаміка»).
Побічні реакції, що найчастіше виникають у ході лікування засобом Олсапрес ® , – головні болі (7,7 %), грипоподібні симптоми (4,0 %) і запаморочення (3,7 %).
У плацебо контрольованих дослідженнях монотерапії єдиною побічною реакцією, пов ’ язаною з лікуванням, було запаморочення (частота 2,5 % при застосуванні олмесартану медоксомілу і 0,9 % у групі плацебо).
Частота відхилень лабораторних параметрів була трохи вищою при застосуванні олмесартану медоксомілу порівняно з плацебо: гіпертригліцеридемія – 2,0 % при застосуванні олмесартану медоксомілу порівняно з 1,1 % при застосуванні плацебо, підвищення рівня креатин фосфокінази – 1,3 % при застосуванні олмесартану медоксомілу порівняно з 0,7 % при застосуванні плацебо.
Для класифікації виникнення побічних реакцій використовувалися такі терміни: дуже часто ( ≥ 1/10); часто ( ≥ 1/100, < 1/10); іноді ( ≥ 1/1000, < 1/100); рідко ( ≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена з наявних джерел).
Системи органів
за класифікацією MedDRA
Побічні реакції
Частота
З боку системи крові та лімфатичної системи
Тромбоцитопенія
Нечасто
З боку імунної системи
Анафілактична реакція
Нечасто
З боку метаболізму і травлення
Гіпертригліцеридемія
Часто
Гіперхолестеринемія
Нечасто
Гіперурикемія
Часто
Гіперкаліємія
Рідко
З боку нервової системи
Запаморочення
Часто
Головний біль
Часто
З боку органів слуху
Вертиго
Нечасто
З боку серця
Стенокардія
Нечасто
Тахікардія
Нечасто
З боку судин
Артеріальна гіпотензія
Рідко
Респіраторні, торакальні і медіастинальні порушення
Бронхіт
Часто
Фарингіт
Часто
Кашель
Часто
Риніт
Часто
З боку шлунково-кишкового тракту
Гастроентерит
Часто
Діарея
Часто
Біль у животі
Часто
Нудота
Часто
Диспепсія
Часто
Блювання
Нечасто
Спру-подібна ентеропатія (див. «Особливості застосування»)
Дуже рідко
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Аутоімунний гепатит*
Невідомо
З боку шкіри та підшкірних тканин
Екзантема
Нечасто
Алергічний дерматит
Нечасто
Кропив’янка
Нечасто
Висипання
Нечасто
Свербіж
Нечасто
Алопеція
Невідомо
Ангіоневротичний набряк
Рідко
З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини
Артрит
Часто
Біль у спині
Часто
Біль у кістках
Часто
Міалгія
Нечасто
Артралгія
Нечасто
М’язові судоми
Рідко
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Гематурія
Часто
Інфекція сечовивідних шляхів
Часто
Гостра ниркова недостатність
Рідко
Порушення функції нирок
Рідко
Загальні порушення
Біль
Часто
Біль у грудній клітці
Часто
Периферичний набряк
Часто
Грипозні симптоми
Часто
Підвищена втомлюваність
Часто
Набряк обличчя
Нечасто
Астенія
Нечасто
Загальне нездужання
Нечасто
Летаргічний стан
Рідко
Зміни лабораторних параметрів
Підвищення рівня ферментів печінки
Часто
Підвищення рівня сечовини у крові
Часто
Підвищення рівня креатинфосфокінази у крові
Часто
Підвищення рівня креатиніну у крові
Рідко
* У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки виникнення аутоімунного гепатиту з латентним періодом від кількох місяців до років, що були оборотними після відміни застосування олмесартану.
Повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, пов ’ язані в часі із застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Додаткова інформація про особливі групи пацієнтів
Педіатрична популяція
З літературних даних відомо, що у ході клінічних досліджень з участю дітей та підлітків (361 особа) віком від 1 до 17 років був проведений моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. Хоча характер і тяжкість побічних явищ подібні до таких у дорослих, у дітей частота наступного вища:
- носові кровотечі у дітей є поширеною побічною реакцією (≥ 1/100 до < 1/10), про які не повідомляли у дорослих пацієнтів ;
- протягом 3 тижнів подвійно сліпого дослідження частота виникнення запаморочення та головного болю, що виникли при лікуванні, була майже в два рази вищою у дітей віком від 6 до 17 років у групі, яким застосовували олмесартану медоксоміл у високих дозах.
Загалом профіль безпеки олмесартану медоксомілу у педіатричних пацієнтів не відрізнявся значною мірою від профілю безпеки дорослих пацієнтів.
Пацієнти літнього віку (від 65 років)
У пацієнтів літнього віку гіпотензія може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «іноді»).
Повідомлення про можливі побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https :// aisf . dec . gov . ua .
Щодо передозування є лише обмежена інформація. Імовірнішим ефектом при передозуванні є артеріальна гіпотензія. У разі передозування за пацієнтом слід уважно спостерігати і проводити симптоматичну, підтримуючу терапію.
Даних щодо можливості виведення олмесартану медоксомілу шляхом діалізу немає.
Дія інших лікарських засобів на олмесартану медоксоміл.
Інші препарати з гіпотензивною дією
Гіпотензивний ефект олмесартану медоксомілу може бути збільшений при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами.
Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II або аліскірен
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов ’ язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно з окремим застосуванням препаратів, що діють на РААС (див. «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакодинаміка»).
Препарати калію та калійзберігаючі діуретичні засоби
При одночасному застосуванні препаратів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему з калійзберігаючими діуретичними засобами, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарином), можливе підвищення концентрації калію у сироватці крові, тому таке одночасне застосування не рекомендується ( див. «Особливості застосування» ).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
НПЗП, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ можуть діяти синергічно, зменшуючи клубочкову фільтрацію. Одночасне застосування цих препаратів пов’язано з ризиком гострої ниркової недостатності. У таких випадках треба контролювати функцію нирок на початку лікування та достатнє надходження рідини в організм пацієнта.
Крім цього, НПЗП при одночасному застосуванні можуть зменшувати антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і призводити до зниження їх ефективності.
Секвестрант жовчних кислот колесевелам
Одночасне застосування секвестранту жовчних кислот колесевеламу гідрохлориду знижує системний вплив на пікові концентрації олмесартану у плазмі крові та скорочує період його напіввиведення. Застосування олмесартану медоксомілу щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду зменшує їх взаємодію. Тому слід застосовувати олмесартану медоксомілу щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду (див. «Фармакокінетика»).
Інші препарати
Помічено помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу після лікування антацидами (магнію-алюмінію гідроксид). Одночасне застосування з варфарином та дигоксином не впливає на фармакокінетику олмесартану медоксомілу.
Дія олмесартану медоксомілу на інші лікарські засоби.
Препарати літію
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту та з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ спостерігалося оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та підвищення токсичності його препаратів, тому така комбінація не рекомендується (див. «Особливості застосування»). Якщо таке одночасне застосування необхідне, то таким пацієнтам рекомендується ретельний контроль концентрації літію в сироватці крові під час лікування.
Інші препарати
Не виявили клінічно значущої взаємодії олмесартану медоксомілу з варфарином, дигоксином, антацидом (алюмінію гідроксид/магнію гідроксид), гідрохлоротіазидом та правастатином. Зокрема, олмесартану медоксоміл суттєво не впливав на фармакодинаміку або фармакокінетику варфарину, або на фармакокінетику дигоксину.
Також не було виявлено клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ферменти 1А1/2, 2А6, 2С8/9, 2С19/ 2D6, 2E1, 3A4 та цитохром Р450 у людини in vitro та помічений мінімальний або нульовий індукований ефект щодо цитохрому Р450 у щурів. Тому досліджень взаємодії in vivo з відомими інгібіторами та індукторами ферментів цитохрому Р450 не проводили та клінічно значущих взаємодій між олмесартаном та препаратами, метаболізм яких забезпечується вищевказаними ферментами цитохрому Р450, не очікується.
Педіатрична популяція
Дослідження взаємодії олмесартану медоксомілу з іншими лікарськими засобами проводили лише з участю дорослих пацієнтів. Невідомо, чи схожі дані взаємодії у дорослих та дітей.
Вагітність
Олсапрес ® протипоказаний вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування засобом Олсапрес ® підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. Епідеміологічні дані про ризик тератогенного впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не переконливі; однак деяке збільшення ризику не може бути виключеним. Хоча не існує контрольованих епідеміологічних даних про ризик застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II , подібні ризики можуть існувати при застосуванні цього класу препаратів. Якщо тривала терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II життєво необхідна, пацієнткам, які планують завагітніти, рекомендується застосовувати інші антигіпертензивні препарати, безпека застосування яких при вагітності доведена. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ та призначити альтернативне лікування. У ІІ та ІІІ триместрі антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ чинять токсичну дію на плід (пригнічення функції нирок, олігогідроамнія, затримка осифікації кісток черепа) та немовля (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія) (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки» вище). У випадку застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ у ІІ та ІІІ триместрах треба визначити функцію нирок та осифікацію кісток черепа у плода за даними ультразвукового дослідження. За немовлятами, матері яких застосовували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, слід спостерігати через можливу артеріальну гіпотензію (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Годування груддю
Доведено, що олмесартан екскретується у молоко щурів, однак аналогічні дані щодо людини відсутні. Жінкам, які годують груддю, не слід застосовувати Олсапрес ® через відсутність досвіду його застосування у цей період. Замість лікарського засобу Олсапрес ® можна застосовувати інші антигіпертензивні препарати, безпека застосування яких у період годування груддю доведена, особливо при годуванні немовлят або недоношених дітей.
Зменшення об’єму циркулюючої крові
У пацієнтів зі зменшеним об’ємом циркулюючої крові та/або низьким рівнем натрію у сироватці крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеженого споживання солі з їжею, діареї або блювання може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози лікарського засобу. Такі зміни слід усунути до початку лікування олмесартану медоксомілом.
Інші умови, пов’язані зі стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Пацієнти, у яких судинний тонус та функція більшою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з патологією нирок, у тому числі зі стенозом ниркової артерії, можуть реагувати на інші препарати, що впливають на цю систему, гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або, у рідкісних випадках, гострою нирковою недостатністю. Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ може супроводжуватися подібними ефектами.
Вазоренальна гіпертензія
Застосування препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії єдиної нирки, що функціонує, пов’язане з ризиком розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.
Порушення функції нирок та трансплантація нирки
У пацієнтів з порушенням функції нирок, які застосовують олмесартану медоксоміл, рекомендується періодично контролювати концентрацію калію та креатиніну у сироватці крові. Застосування олмесартану медоксомілу не рекомендоване пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) (див. «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика»). Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам, які недавно перенесли трансплантацію нирки або у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 12 мл/хв) відсутній.
Порушення функції печінки
Олмесартану медоксоміл не рекомендований для застосування пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки через відсутність досвіду його застосування (див. «Спосіб застосування та дози» щодо дозування препарату при легкому та помірному порушенні функції печінки).
Гіперкаліємія
Препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можуть провокувати гіперкаліємію. Ризик її розвитку збільшується у пацієнтів літнього віку і може мати летальний результат при нирковій недостатності та цукровому діабеті, при супутньому застосуванні інших препаратів, що призводять до підвищення рівня калію та/або при наявності інтеркурентних захворювань.
Перед призначенням супутніх препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення можливої користі та можливого ризику цього лікування та розглянути інші можливості терапії (також див. розділ «Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)»). До основних факторів ризику гіперкаліємії відносяться:
- цукровий діабет, порушення функції нирок, пацієнти віком від 70 років;
- комбінація з одним або кількома препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та/або з препаратами калію. Деякі препарати, навіть класи препаратів можуть спричинити гіперкаліємію: замінники солі, калієвмісні препарати, калійзберігаючі діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепресанти, наприклад, циклоспорин або такролімус, триметоприм;
- інтеркурентні захворювання та стани, у тому числі дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, збільшення тяжкості ниркових порушень, раптове порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях, лізис клітин, наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, політравмах.
У пацієнтів із такими факторами ризику рекомендується постійний контроль концентрації калію у сироватці крові (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існує доказ того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС, пов’язана з одночасним застосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, не рекомендована (див. « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій », «Фармакодинаміка»).
Якщо терапія подвійної блокади вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під наглядом фахівця та за умови регулярного та ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Препарати літію
Як і з іншими антагоністами рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування літію з олмесартану медоксомілом не рекомендується (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Стеноз устя аорти або мітральний стеноз; обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Олмесартану медоксоміл з обережністю застосовувати пацієнтам зі стенозом устя аорти чи мітральним стенозом або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний альдостеронізм
Пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом інгібування ренін-ангіотензинової системи. Таким чином, застосування олмесартану медоксомілу не рекомендується таким пацієнтам.
Спру-подібна ентеропатія
У дуже рідкісних випадках повідомляли про тяжку хронічну діарею зі значною втратою маси тіла, що розвинулася через кілька місяців або років після початку лікування у пацієнтів, які приймали олмесартан; причиною її виникнення є, імовірно, місцева відтермінована реакція гіперчутливості. Результати біопсії слизової кишечнику у таких пацієнтів часто демонстрували атрофію кишкових ворсинок. Якщо дані симптоми виникнуть у пацієнта під час лікування олмесартаном і якщо можна виключити іншу ймовірну етіологію, терапію олмесартаном слід негайно відмінити та не слід відновлювати. Якщо діарея не зникне впродовж одного тижня після закінчення прийому лікарського засобу, слід звернутися до спеціаліста (наприклад до гастроентеролога).
Етнічні відмінності
Як і у всіх антагоністів рецепторів ангіотензину II , антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу дещо менший у представників негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через більшу поширеність низького рівня реніну в цій популяції.
Вагітність
Антагоністи ангіотензину II не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії антагоністами ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні антигіпертензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Коли діагностовано вагітність, лікування антагоністами ангіотензину II слід негайно припинити і, якщо це необхідно, розпочати альтернативну терапію (див . «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годування груддю» ).
Інше
Значне зниження артеріального тиску на тлі лікування будь-якими антигіпертензивними засобами у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з порушенням мозкового кровообігу може призвести до інфаркту міокарда та інсульту.
Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 о С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Немає в наявності
В наявності
Немає в наявності
Немає в наявності

В наявності
Відгуки
Відгуків немає, поки що.