Панадол бебі суспензія ор. 120 мг/5 мл по 100 мл у флак.

діюча речовина: парацетамол;
5 мл суспензії містять 120 мг парацетамолу;
допоміжні речовини: ксантанова камедь, мальтит рідкий, ароматизатор полуничний, сорбіту розчин, що не кристалізується, метилпарабен, пропілпарабен, динатрію едетат, кислота лимонна безводна, тринатрію цитрат дигідрат, гліцерин, сахаралоза, вода очищена.

Препарат призначений для перорального прийому.
Перед застосуванням флакон необхідно збовтати. Дозуючий пристрій міститься всередині упаковки.
Не перевищувати рекомендовану дозу. Необхідно застосовувати найнижчу дозу препарату, що є необхідною для отримання лікувального ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин.
Для полегшення реакції після вакцинації . Дітям віком від 3 місяців до 12 років: р азова доза парацетамолу – 10–15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла. Якщо необхідним є прийняття другої дози, її можна застосувати не раніше ніж через 4 години. Якщо підвищена температура продовжує зберігатись після другого прийому, необхідно звернутись за консультацією до лікаря.
У інших випадках при болю та температурі . Діти віком від 3 місяців до 12 років : разова доза парацетамолу – 10 – 15 мг/кг маси тіла. Якщо необхідним є прийняття другої дози, її можна застосувати не раніше ніж через 4 години, максимальна добова доза – 60 мг/кг маси тіла. Не слід приймати більше 4 доз протягом 24 годин. Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 доби.
Орієнтовне дозування препарату залежно від маси тіла та віку дитини приведено в таблиці нижче, проте у будь-якому випадку потрібно впевнитись, що дозування не перевищує 10–15 мг парацетамолу на кілограм маси тіла дитини .
Маса тіла, кг
Вік
Разове дозування, мл
6 – 8
3 – 6 місяців
3,5 – 4
8 – 10
6 – 12 місяців
4,5 – 5
10 – 13
1 – 2 роки
6 – 6,5
13 – 15
2 – 3 роки
7 – 8
15 – 21
3 – 6 років
9 – 10
21 – 29
6 – 9 років
13 – 14
29 – 42
9 – 12 років
18 – 19
При порушенні роботи нирок та печінки у дитини необхідно звернутися до лікаря, перш ніж застосовувати їй даний лікарський засіб. Це пов’язано з наявністю у складі лікарського засобу парацетамолу.
Використання шприца
1. Натисніть на поршень до кінця, щоб закрити шприц, потім щільно вставте його в шийку пляшки.
2. Переверніть пляшку догори дном і обережно наберіть потрібну дозу для вашої дитини. Необхідна доза визначається в точці, де найширші сторони поршня перетинаються з потрібною позначкою «ml» (що відповідає кількості мілілітрів) на циліндрі шприца.
3. Переверніть пляшку вертикально і обережно прокручуючи шприц , вийміть його.
Після використання:
1. Промийте шприц;
2. Протріть шийку пляшки;
3. Щоб щільно закрити кришку, натисніть та закрутіть її, потім поверніть назад, доки не почуєте звук клацання.
Діти.
Не застосовувати препарат дітям віком до 3 місяців. Рекомендується застосовувати дітям віком від 3 місяців до 12 років.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія. Дитячий вік до 3 місяців.

Побічні реакції парацетамолу виникають рідко. Побічні реакції, отримані в результаті широкого постмаркетингового досвіду, причиною яких вважається парацетамол, приведені нижче із зазначенням відповідної системи органів та частоти виникнення.
З боку системи крові та лімфатичної системи (рідкісні: < 1/10000): тромбоцитопенія. З боку імунної системи (рідкісні: < 1/10000): анафілаксія, реакції гіперчутливості на шкірі, включаючи висип на шкірі, ангіоедему, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (рідкісні: < 1/10000): бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів. З боку гепатобіліарної системи (рідкісні: < 1/10000): порушення функції печінки. Порушення метаболізму та харчування: (з частотою «невідомо», не можна оцінити за наявними даними) – метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком. Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком як наслідку піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати внаслідок низького рівня глутатіону у цих пацієнтів. Також для препаратів, що містять парацетамол, відомі такі побічні реакції: шкірний свербіж, мультиформна ексудативна еритема, нудота, біль в епігастрії, гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія, синці чи кровотечі, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, набряк Квінке, кропив’янка, зниження артеріального тиску, ниркова коліка, гепатонекроз.

Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального наслідку. Досвід свідчить, що клінічні ознаки ураження печінки після передозування парацетамолом з’являються зазвичай через 24–48 годин після передозування та досягають максимуму через 4–6 діб.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування слід розпочати негайно та доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування.
Симптоми передозування в перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначались також серцева аритмія та гострий панкреатит, що зазвичай супроводжувався порушеннями функції печінки та гепатотоксичністю.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Лікування при передозуванні або навіть при підозрі на передозування потрібно розпочати негайно, для чого слід доставити пацієнта у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування, оскільки ураження печінки може розвиватись не одразу. Слід розглянути лікування N-ацетилцистеїном або метіоніном.