Солантра крем 10 мг/г по 30 г у тубах

діюча речовина: ivermectin;
1 г крему містить івермектину 10 мг;
допоміжні речовини: гліцерин; ізопропілпальмітат; к арбомерний сополімер тип В; диметикон 20 Cst; д инатрію едетат; кислота лимонна, моногідрат; спирт цетиловий; спирт стеариловий; макроголу цетостеариловий ефір; сорбітанстеарат; м етилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); феноксіетанол; пропіленгліколь; с пирт олеїловий; н атрію гідроксид; вода очищена.

Дозування
Лікарський засіб наносити 1 раз на добу щоденно протягом усього курсу лікування, але не довше 4 місяців. Курс лікування можна повторювати.
Крем Солантра ® можна застосовувати як монотерапію та в складі комбінованого лікування.
За відсутності покращень через 3 місяці лікування слід припинити.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Коригувати дозування не потрібно.
Порушення функції печінки
З обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.
Пацієнти літнього віку
Для геріатричної популяції пацієнтів коригувати дозування не потрібно.
Спосіб застосування
Крем Солантра ® застосовують тільки на шкіру обличчя.
Нанести на шкіру невелику кількість лікарського засобу (розміром з горошину) на кожну з п’яти ділянок обличчя: лоб, підборіддя, ніс і обидві щоки. Розподілити лікарський засіб тонким шаром по шкірі всього обличчя, уникаючи зони очей, губ та слизових оболонок.
Після нанесення цього лікарського засобу слід вимити руки.
Косметику можна наносити тільки після того, як крем висохне.
Діти.
Безпека і ефективність застосування крему Солантра ® дітям (віком до 18 років) не вивчалися. Дані відсутні.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Найбільш часто повідомляли про такі побічні реакції, як відчуття печіння на шкірі, подразнення шкіри, свербіж та сухість шкіри. Частота виникнення цих реакцій становила ≤ 1 % від кількості пацієнтів, які застосовували цей лікарський засіб під час клінічних досліджень.
Зазвичай ці побічні реакції мають легкий або помірний ступінь тяжкості і, як правило, зменшуються при продовженні лікування.
Клінічно значущої різниці в профілі безпеки при застосуванні цього лікарського засобу у пацієнтів віком 18−65 років та пацієнтів віком понад 65 років не спостерігалося.
Побічні реакції, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях, класифіковані за класами систем органів та частотою їх виникнення за такими категоріями: дуже часто
(≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути встановлена за наявними даними) (див. табл. 3). Таблиця 3 Побічні реакції Клас систем органів Частота Побічні реакції З боку шкіри та підшкірної клітковини Часто Відчуття печіння на шкірі Нечасто Подразнення шкіри, свербіж, сухість шкіри, загострення розацеа* Частота невідома Еритема, контактний дерматит (алергічний або внаслідок подразнення), набряк обличчя Лабораторні дослідження Частота невідома Підвищення рівня трансаміназ* * Дані, отримані у післяреєстраційний період. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення . Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу . Медичним та фармацевтичним працівникам , а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням : https :// aisf . dec . gov . ua .

Про випадки передозування крему Солантра ® не повідомлялося.
При випадковому або значному контакті людини з невідомими кількостями ветеринарних препаратів івермектину, при ковтанні, вдиханні, ін’єкції або впливі на поверхні тіла найчастіше повідомлялося про такі побічні ефекти: висип, набряк, головний біль, запаморочення, астенія, нудота, блювання та діарея. Інші побічні реакції, про які повідомлялося, включають: судоми, атаксію, задишку, біль у животі, парестезії, кропив’янку та контактний дерматит.
У разі випадкового проковтування лікарського засобу проводять підтримуючу терапію, яка, за показаннями, може включати парентеральне введення рідини і електролітів, дихальну підтримку (у разі необхідності, кисень і механічна вентиляція), а також вазопресорні препарати за наявності клінічно значущої гіпотензії. У разі необхідності для попередження всмоктування проковтнутої речовини якомога швидше штучно викликають блювання і/або проводять промивання шлунка, застосовують проносні засоби та вживають інших заходів, типових при отруєннях.