Фелодип таблетки з модиф. вивіл. по 10 мг №30 (10х3)

діюча речовина: фелодипін;
1 таблетка містить 2,5 мг або 5 мг, або 10 мг фелодипіну;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, повідон, пропілгалат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
оболонка таблетки по 2,5 мг: гіпромелоза, заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид
(Е 171), тальк, пропіленгліколь;
оболонка таблетки по 5 мг та по 10 мг: гіпромелоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), тальк, пропіленгліколь.

Дорослі:
Артеріальна гіпертензія.
Режим дозування завжди визначається індивідуально.
Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на добу. З алежно від клінічної відповіді дозу можна зменшити до 2,5 мг або підвищити до 10 мг на добу. У разі необхідності можна додати інший антигіпертензивний препарат. Стандартна підтримуюча доза становить 5 мг 1 раз на добу.
Стенокардія.
Режим дозування завжди визначається індивідуально.
Терапія починається з дози 5 мг 1 раз на добу. У разі необхідності цю дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу.
Фелодипін можна застосовувати в комбінації з β-блокаторами, інгібіторами АПФ або діуретиками. Гіпотензивна дія зазначених препаратів може мати адитивний ефект, тому комбіновану терапію слід застосовувати з обережністю для уникнення гіпотензії.
Пацієнти літнього віку: л ікування слід розпочинати з найменшої можливої дози препарату.
Пацієнти з порушенням функції нирок: пацієнти з порушенням функції нирок не потребують коригування дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки може спостерігатися підвищення концентрації фелодипіну у плазмі крові. Такі пацієнти можуть бути чутливими до лікування нижчими дозами.
Спосіб застосування: лікарський засіб краще приймати вранці, перед їдою або після легкого сніданку, що не містить великої кількості жирів та вуглеводів. Таблетки не можна розжовувати, ділити чи подрібнювати, для збереження їх властивості модифікованого вивільнення. Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи водою.
Діти. З огляду на обмежений досвід застосування у педіатричній практиці лікарський засіб не слід призначати дітям.

– Підвищена чутливість до фелодипіну та до інших дигідропіридинів (теоретичний ризик перехресної реактивності) або до інших компонентів лікарського засобу.
- Декомпенсована серцева недостатність.
– Нестабільна стенокардія.
- Гострий інфаркт міокарда.
– Динамічна обструкція виносного тракту лівого шлуночка.
- Виражений аортальний/мітральний стеноз.

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, препарат може спричиняти почервоніння обличчя, головний біль, відчуття серцебиття, запаморочення і втомлюваність. Більшість із цих реакцій є дозозалежними і найчастіше проявляються на початку лікування або при підвищенні дози. Зазвичай вони є тимчасовими. Також можуть виникнути, залежно від дози, набряки у ділянці щиколоток, які є наслідком прекапілярної вазодилатації, а не схильністю до затримки рідини в організмі. У пацієнтів із запаленням ясен чи з періодонтитом може виникнути гіперплазія ясен, цьому можна запобігти, дотримуючись ретельної гігієни ротової порожнини.
З боку імунної системи : реакції гіперчутливості (наприклад, кропив’янка та ангіоневротичний набряк).
З боку нервової системи : головний біль, порушення сну, сонливість, запаморочення, парестезія, неспокій, дратівливість, сплутаність свідомості, депресія.
З боку респіраторної системи: задишка, носова кровотеча.
З боку серцево-судинної системи : погіршення проявів стенокардії (особливо на початку лікування). Переважно у пацієнтів із симптоматичною ішемічною хворобою серця: синкопе, пальпітація, тахікардія, інфаркт міокарда, припливи , периферичний набряк (ступінь набряку у ділянці щиколоток залежить від дози), артеріальна гіпотензія.
З боку р епродуктивної системи: імпотенція/ статева дисфункція.
З боку с ечовидільної системи: часте сечовипускання.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гінгівіт, гіперплазія ясен, біль у черевній порожнині, блювання, періодонтит, діарея, запор, сухість у роті.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів печінкових ферментів, холестатичний гепатит.
З боку шкіри: гіперемія, шкірний висип, свербіж, чутливість до світла, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, вузликова еритема, лейкоцитокластичний васкуліт.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, м’язовий тремор.
Системні порушення та місцеві реакції: підвищена втомлюваність, підвищення температури тіла.

Симптоми. Передозування може спричиняти надмірну периферичну вазодилатацію з вираженою артеріальною гіпотензією, яка іноді може супроводжуватися брадикардією.
Лікування. По можливості застосовувати активоване вугілля, промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 години після прийому надмірної дози. При тяжкій артеріальній гіпотензії показане симптоматичне лікування. Слід надати пацієнту горизонтального положення із припіднятими ногами. При брадикардії внутрішньовенно ввести
атропін 0,5–1 мг. Якщо цього недостатньо, необхідно поповнити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад глюкози, 0,9% розчину натрію хлориду, декстрану. Якщо вжиті заходи не привели до нормалізації клінічного стану, можна застосувати симпатоміметики з переважним впливом на α 1 -адренорецептори.