Церукал таблетки по 10 мг №50 у флак.

діюча речовина: метоклопрам i ду г i дрохлорид;
1 таблетка м i стить метоклопрам i ду г i дрохлориду (у вигляді метоклопрам i ду г i дрохлориду моногідрату) 10 мг;
допом i жн i речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, желатин, кремн i ю діоксид осаджений, магн i ю стеарат.

Приймати внутрішньо перед їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
З метою зведення до мінімуму ризиків побічних реакцій з боку нервової системи та інших побічних ефектів метоклопрамід слід призначати тільки для короткотривалого лікування (до 5 діб).
Дорослі.
Звичайна терапевтична доза метоклопраміду становить 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза - 30 мг , або 0,5 мг/кг маси тіла. Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб.
Діти.
Рекомендована доза метоклопраміду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією, становить 0,1-0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна добова доза – 0,5 мг/кг маси тіла.
Схема дозування:
Маса тіла, кг
Одноразова доза, мг
Частота
30-60
До 3 разів на добу
>60
10
До 3 разів на добу
Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб.
Пацієнти літнього віку.
Слід розглянути можливість зменшення дози для хворих літнього віку з огляду на зниження функції нирок та печінки, зумовлене віком.
Порушення функції нирок.
Хворим із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 75%.
Хворим із помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
15-60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50%.
Порушення функції печінки.
Хворим із тяжкою печінковою недостатністю необхідно застосовувати половинну дозу метоклопраміду.
Діти.
Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів. Таблетки не застосовувати для лікування дітей з масою тіла менше 30 кг. Дітям із масою тіла <30 кг метоклопрамід застосовувати в лікарських формах із можливістю забезпечення відповідного дозування.

– П i двищен а чутлив ість до метоклопраміду або до будь-якої іншої складової препарату ;
– шлунково-кишков а кровотеч а;
– механiчн а кишкова непрохідність ;
– шлунково-кишков а перфорацi я ;
– п ідтверджена або запідозрена феохромоцитома, через ризик тяжких нападів артеріальної гіпертензії ;
– п ізня дискінезія, зумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі ;
– епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності напад ів) ;
– хвороба Паркінсона;
– супутнє застосування з леводопою чи допамінергічними агоністами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
– встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH-цитохром-b5-редуктази в анамнезі;
– пролактинзалежні пухлини;
– пiдвищена судомна готовнiсть (екстрапiрамiднi руховi розлади);
– дитячий вік до 1 року, у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів (див. розділ «Особливості застосування») .

З боку системи крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов'язана з дефіцитом NADH-цитохром- b 5-редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов'язана, головним чином, із супутнім застосуванням високих доз препаратів, що вивільняють сірку.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, зупинка серця протягом короткого часу після ін'єкції, що може бути наслідком брадикардії (див. розділ «Особливості застосування») , атріовентрикулярна блокада, зупинка синусового вузла, особливо при внутрішньовенному застосуванні, пролонгація QT -інтервалу, шлуночкова тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія, особливо при внутрішньовенному застосуванні, шок, синкопе при парентеральному застосуванні, гостра артеріальна гіпертензія у пацієнтів з феохромоцитомою (див. розділ «Протипоказання») , тимчасове підвищення артеріального тиску.
З боку ендокринної системи * : а менорея, гіперпролактинемія , г алакторея , г інекомастія , порушення менструального циклу.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, сухість у роті, запор, діарея.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) переважно при внутрішньовенному введенні.
З боку нервової системи: диск i нетичний синдром, головним чином у дітей (мимов i льн i спазматичні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицевих і жувальних м'язів, девіація язика, спазм глоткових м'язів і м'язів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг ), головний біль, запаморочення, с онливість, екстрапірамідні розлади (які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози, переважно у дітей та підлітків, та/або при перевищенні рекомендованої дози) (див. розділ «Особливості застосування») , паркінсонізм (тремор, ригідність м'яз i в, акінезія) , акатизія, дистонія (включаючи порушення зору та окулогірний криз), дискінезія, пригнічений рівень свідомості, пізня дискінезія (яка може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку), злоякісний нейролептичний синдром ( характерні симптоми: жар, ригідність м'яз i в, втрата свідомості, коливання артеріального тиску , судоми (переважно у пацієнтів із епілепсією)).
З боку шкіри: висипання, кропив'янка, гіперемія та свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк.
Психічні розлади: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій.
Лабораторні дослідження: підвищення рівня ензимів печінки.
Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність.
* Ендокринні розлади під час тривалого лікування пов'язані з гіперпролактинемією (аменорея, галакторея, гінекомастія). У таких випадках застосування препарату необхідно припинити.
У підлітків та хворих із тяжким порушенням функц i ї нирок (ниркова недостатн i сть), внаслідок якої послаблюється виведення метоклопраміду, сл i д особливо уважно слідкувати за розвитком поб i чних реакцій. У разі їх виникнення застосування л i карського засобу одразу ж припиняють.
Повідомлялося про розвиток тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених внутрішньовенним введенням метоклопраміду ( аритмія, наприклад, у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії, вентрикулярної екстрасистолії, тахікардії, від брадикардії до зупинки серця ).
Існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, і пізньої дискінезії – у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні.
При застосуванні високих доз перераховані нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно):
− екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, синдром паркінсонізму, акатизія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особливо у дітей та підлітків;
− сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцинації.
Т ермін придатності. 5 років.
Забороняється застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Симптоми : сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій та його посилення, судоми, екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності.
Лікування . У разі розвитку екстрапірамідних симптомів, пов'язаних або не пов'язаних з передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни – дітям і/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби – дорослим).
Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихальної систем.