Індопрес таблетки, в/плів. обол. по 2.5 мг №30 (10х3)

Препарат може застосовуватись як при монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.
Нерекомендовані комбінації.
Літій: підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення його виведення) та поява симптомів передозування. За необхідності призначення такої комбінації слід контролювати рівень літію в плазмі крові та коригувати його дозу.
Комбінації, що потребують обережності.
Препарати, що можуть спричинити «torsade de pointеs»:
· ІА клас антиаритмічних препаратів (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
· ІІІ клас антиаритмічних препаратів (аміодарон, бретилій, соталол, дофетилід, ібутилід);
· деякі антипсихотичні препарати:
- фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
- бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);
- бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
- пімозид, сертиндол, зотепін;
· препарати інших груп: астемізол, мізоластин, терфенадин, бепридил, цизаприд, дифеманіл, атомоксетин, сполуки миш’яку, еритроміцин для внутрішньовенного введення, кларитроміцин, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін для внутрішньовенного введення.
Підвищується ризик вентрикулярних аритмій, особливо «torsade de pointеs» (гіпокаліємія, так само як брадикардія та подовжений інтервал QT є факторами ризику). Необхідно при виявленні гіпокаліємії скоригувати її до початку застосування цієї комбінації. Обов’язковий моніторинг клінічного стану пацієнтів, ЕКГ (інтервал QT), рівня електролітів у плазмі крові.
Слід застосовувати препарати, які не спричиняють аритмій типу «torsade de pointes» при гіпокаліємії.
Системні нестероїдні протизапальні препарати, включаючи ЦОГ-2 селективні інгібітори, великі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу): можливе зниження гіпотензивної дії індапаміду. У пацієнтів із зневодненням може виникнути гостра ниркова недостатність (знижується гломерулярна фільтрація). Слід контролювати функцію нирок до початку/протягом лікування і компенсувати водний дисбаланс.
Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину-II: ризик раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності на початку лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину-II при вже наявній гіпонатріємії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
При артеріальній гіпертензії , коли попереднє лікування діуретиком спричинило розвиток гіпонатріємії, рекомендовано:
- за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину-II припинити застосування діуретиків (в подальшому за необхідності − відновити їх прийом);
- або починати лікування з низьких доз інгібіторів АПФ/антагоністів рецепторів ангіотензину-II з поступовим підвищенням дози.
При застійній серцевій недостатності лікування необхідно розпочинати з дуже низьких доз інгібіторів АПФ/антагоністів рецепторів ангіотензину-II на фоні зниження дози супутнього діуретика, що виводить калій.
В усіх випадках обов’язковий моніторинг функції нирок (рівня плазмового креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину-II.
Альфа-адреноблокатори: посилення гіпотензивної дії; підвищений ризик артеріальної гіпотензії першої дози з постсинаптичними альфа-блокаторами, такими як празозин.
Діуретики, що можуть спричинити гіпокаліємію (наприклад, буметанід, фуросемід, піретанід, тіазиди, ксипамід, ацетазоламід): підвищений ризик гіпокаліємії. Плазмові рівні калію слід ретельно контролювати і при необхідності коригувати.
Інші препарати, що можуть спричинити гіпокаліємію (амфотерицин В (внутрішньовенно), високі дози бета 2 -симпатоміметиків, системні глюко- та мінералокортикоїди, тетракозактид, теофілін, проносні препарати, що стимулюють перистальтику, ребокситин): підвищується ризик гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати рівень калію плазми крові, що особливо важливо при супутній терапії серцевими глікозидами, та коригувати його при потребі. Застосовувати проносні, що не стимулюють перистальтику кишечнику.
Баклофен: підвищується антигіпертензивний ефект. Необхідно провести регідратацію пацієнта, контролювати функцію нирок на початку лікування.
Серцеві глікозиди ( препарати наперстянки) : існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів (наперстянки) (внаслідок можливої діуретик-індукованої гіпокаліємії та/або гіпомагніємії). Слід проводити моніторинг рівня калію та магнію плазми крові і контроль ЕКГ, при необхідності переглянути лікування.
Флекаїнід: діуретик-індукована гіпокаліємія посилює кардіотоксичність флекаїніду.
Лідокаїн, мексилетин: діуретик-індукована гіпокаліємія протидіє ефектам лідокаїну та мексилетину.
Комбінації, які потребують уваги.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): хоча така комбінація може бути корисною для деяких пацієнтів, існує ризик розвитку гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет, ниркову недостатність) або гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в плазмі крові, ЕКГ та при необхідності переглянути лікування.
Метформін: підвищується ризик метформін-індукованого молочнокислого ацидозу внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, асоційованої з діуретиками, особливо з петльовими діуретиками. Не застосовувати метформін при рівні плазмового креатиніну вище 15 мг/л (135 ммоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 ммоль/л) у жінок.
Йодконтрастні засоби: у випадку дегідратації, спричиненої прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодконтрастних засобів. Слід провести регідратацію до їх призначення.
Солі кальцію, вітамін D , тореміфен: підвищення ризику гіперкальціємії в результаті зниження елімінації кальцію з сечею.
Окскарбазепін, карбамазепін: збільшується ризик гіпонатріємії при застосуванні з індапамідом.
Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні, інгібітори МАО, алпростадил, алдеслейкін, леводопа, загальні анестетики: посилення гіпотензивної дії індапаміду, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії.
Інші антигіпертензивні препарати (в т.ч. бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, нітрати, вазодилататори, метилдопа, моксонідин, клонідин): посилення гіпотензивного ефекту та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Циклоспорини, такролімус: ризик підвищення плазмового рівня креатиніну без будь-яких змін рівнів циркулюючого циклоспорину, навіть при відсутності водно-натрієвого дефіциту.
Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонів натрію під впливом глюкокортикостероїдів.
Естрогени: можливе зменшення антигіпертензивної дії препарату за рахунок затримки рідини в організмі.
Холестирамін, колестипол: зменшення абсорбції діуретиків. Інтервал між прийомом індапаміду та цих препаратів має становити не менше 2 годин.
Непрямі антикоагулянти (похідні кумарину або індандіону): зниження ефекту внаслідок підвищення концентрації факторів згортання крові внаслідок зменшення об’єму циркулюючої крові і підвищення їх продукції печінкою (можлива корекція дози).
Недеполяризуючі міорелаксанти: посилення блокади нервово-м’язової передачі.
Алопуринол: сумісне лікування індапамідом може збільшити частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол.
Дає позитивну реакцію при допінг-контрол і .

Вагітність.
Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування діуретиків впродовж ІІІ триместру вагітності може зменшити обʼєм материнської плазми та матково-плацентарне кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію з ризиком затримки росту плода.
Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду в період вагітності.
Годування груддю.
Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід протипоказаний у період годування груддю.
Фертильність.
Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Пацієнти із порушенням функції печінки.
При порушенні функції печінки тіазидоподібні діуретики можуть спричиняти розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при електролітному дисбалансі. В цьому випадку або при симптомах посилення ниркової недостатності необхідно негайно припинити застосування препарату.
Фотосенсибілізація.
Повідомлялося про випадки реакцій фотосенсибілізації при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. При розвитку в процесі лікування реакцій фотосенсибілізації рекомендується негайно припинити прийом препарату. Якщо необхідність у застосуванні препарату залишається, рекомендується захищати відкриті ділянки тіла від прямого сонячного світла та штучного ультрафіолетового опромінення.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома.
Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду , в т.ч. індапамід, можуть спричиня ти ідіосинкратичну реакцію, що призводить до появи хоріоїдальн ого вип о т у з дефектом зорового поля, гострою транзиторною міопією та гостр ою закритокутов ою глауком ою . Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і зазвичай виникають впродовж кільк ох годин або тижнів з початку застосування препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до необоротної втрати зору. Першочерговим заходом лікування є як омога швидш е припин ення застосування індапаміду . Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, слід розгляну ти необхідність термінового медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід и або пеніцилін и в анамнезі.
Допоміжні речовини.
Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не повинні приймати цей препарат.
Препарат містить натрію лаурилсульфат, що слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.
Водний та електролітний баланс.
Натрій крові. Перед початком лікування Індопресом необхідно визначити рівень натрію плазми крові, в подальшому перевіряти його через регулярні проміжки часу . Лікування будь-якими діуретиками може призвести до гіпонатріємії, іноді з дуже серйозними наслідками. Зниження рівня натрію в плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому регулярний моніторинг у цьому контексті вкрай важливий і повинен проводитися частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з цирозом печінки.
Гіпонатріємія з гіповолемією може бути причиною дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлориду може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та ступінь цього ефекту невисокі.
Повідомлялося про випадки серйозної гіпонатріємії у поєднанні з гіпокаліємією при лікуванні рекомендованими дозами, частіше у жінок літнього віку.
Калій крові. Зниження плазмового рівня калію з розвитком гіпокаліємії є основним ризиком при лікуванні тіазидними та тіазидоподібними діуретиками. Слід запобігати виникненню гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л), особливо у пацієнтів із груп високого ризику (пацієнти літнього віку, пацієнти, які приймають багато ліків, пацієнти, які мають незбалансоване/недостатнє харчування, пацієнти з гіперальдостеронізмом, хворі на цироз печінки з набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця, з серцевою недостатністю). У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів і ризик розвитку аритмій. Особи з подовженим інтервалом QT (вродженим або ятрогенним) також входять в групу ризику. Гіпокаліємія, так само як і брадикардія, може сприяти розвитку тяжких аритмій, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу « torsade d е pointes » , іноді з летальним наслідком. В усіх вищезазначених випадках необхідно частіше контролювати рівень калію в крові. Перші вимірювання мають бути здійснені протягом першого тижня лікування. У разі виявлення гіпокаліємії слід провести її корекцію. Гіпокаліємія, виявлена у зв’язку з низькою концентрацією магнію в сироватці крові, може бути рефрактерною до лікування, якщо не проводиться корекція рівня магнію в сироватці крові. Магній крові. Тіазиди та споріднені діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магнію з сечею, що може спричинити гіпомагніємію (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції» ). Кальцій крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть знижувати екскрецію кальцію з сечею і, як наслідок, спричиняти незначне транзиторне підвищення його рівня в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія можлива при наявності попередньо недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. Індапамід може знизити плазмовий рівень паратиреоїдного гормону. Лікування індапамідом слід припинити перед перевіркою функції паращитоподібних залоз. Оскільки в процесі лікування індапамідом можливе підвищення рівня глюкози крові , моніторинг цього показника має важливе значення для хворих на цукровий діабет, особливо при наявності гіпокаліємії. За рахунок можливого підвищення рівня сечової кислоти в крові в процесі лікування у пацієнтів із гіперурикемією можливе збільшення кількості нападів подагри. Функція нирок та діуретики. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні в повній мірі тільки при нормальній чи мінімально порушеній функції нирок (рівень креатиніну плазми крові нижче 25 мг/л (220 ммоль/л) у дорослих). Необхідно враховувати, що у пацієнтів літнього віку цей показник залежить від віку, маси тіла, статі. Гіповолемія в результаті втрати води та натрію, спровокована діуретиком, призводить до зниження гломерулярної фільтрації, що може спричиняти підвищення в крові рівнів сечовини та креатиніну. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може погіршити перебіг вже наявної ниркової недостатності. Слід застосовувати з обережністю пацієнтам з нефротичним синдромом. Під час застосування індапаміду можливий позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.