Нормодипін таблетки по 5 мг №30 (10х3)

діюча речовина: амлодипін;
1 таблетка містить відповідно:
5 мг амлодипіну (у вигляді 6,944 мг амлодипіну безилату);
10 мг амлодипіну (у вигляді 13,889 мг амлодипіну безилату);
допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна.

Дози
Дорослі
У разі гіпертонії та стенокардії звичайна початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта на лікування ця доза може бути збільшена до максимальної дози 10 мг на добу.
Пацієнтам, які страждають на артеріальну гіпертензію, Нормодипін застосовують у комбінації з тіазидним діуретиком, альфа-блокатором, бета-блокатором або інгібітором ангіотензин-перетворювального ферменту. Пацієнтам, які страждають на стенокардію і не реагують на лікування нітратами та/або адекватними дозами бета-блокаторів, Нормодипін можна використовувати як монотерапію або у поєднанні з іншими антиангінальними засобами.
У разі одночасного призначення препарату з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами АПФ корекція дози не потрібна.
Особливі групи пацієнтів
Діти та підлітки віком від 6-ти до 17-ти років, які страждають на артеріальну гіпертензію
Рекомендована початкова доза для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів віком від 6-ти до 17-ти років становить 2,5 мг на добу (в цьому випадку слід застосовувати інший лікарський засіб); якщо після 4-х тижнів застосування препарату контроль над артеріальним тиском не досягається, дозу можна збільшити до 5 мг на добу. Застосування доз, що перевищують 5 мг на добу, для лікування пацієнтів дитячого віку не вивчали (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку.
Нормодипін, застосовуваний у аналогічних дозах, однаково добре переноситься як молодими пацієнтами, так і пацієнтами літнього віку. Пацієнтам літнього віку рекомендована звичайна схема лікування, проте збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).
Порушення функцій печінки.
Рекомендовані дози для пацієнтів із легким або помірним порушенням функції печінки не встановлені. Підбір дози слід здійснювати з обережністю; лікування слід розпочинати з найменшої рекомендованої дози (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Фармакокінетику амлодипіну в осіб із важким порушенням функції печінки не вивчали. Лікування пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки слід розпочинати з мінімальної дози амлодипіну; титрування дози слід здійснювати поступово.
Порушення функцій нирок.
Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тому таким пацієнтам рекомендовано застосування звичайних доз. Амлодипін не виводиться шляхом гемодіалізу.
Спосіб застосування
Таблетки для прийому всередину.
Цей лікарський засіб не виготовляється в дозуванні 2,5 мг. Таблетки по 5 мг препарату Нормодипін не призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг.
Діти.
Застосовувати дітям віком від 6 років.
Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Амлодипін протипоказаний пацієнтам і з наступними станами:
- п ідвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину або до будь-яки х інши х компонент ів препарату;
- тяжка артеріальна гіпотензія;
- ш ок (включаючи кардіогенний шок);
- о бструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений аортальний стеноз);
- г емодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Найчастіше у період лікування спостерігалися такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль у животі, нудота, набряк гомілок, набряки і втома.
Перелік побічних реакцій наведений у таблиці нижче.
При лікуванні амлодипіном відзначалися небажані явища, частота яких визначена як: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100 та <1/10); нечасті (≥1/1000 та <1/100); поодинокі (≥1/10000 та <1/1000); рідкісні (<1/10000), частота невідома (неможливо визначити на основі наявних даних). Частота побічних реакцій Клас систем и орган і в Дуже ч аст і Часті Нечаст і Поодинокі Рідкісні Частота невідома З боку системи крові та лімфатичної системи Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія З боку імунної системи Алергічні реакції З боку обміну речовин і харчування Гіперглікемія Психічні розлади Безсоння, зміни настрою (у тому числі тривожність), депресія Сплутаність свідомості З боку нервової системи Сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування) Тремор, дисгевзія (порушення сприйняття смаку), синкопе, гіпестезія, парестезія Гіпертонус, периферична нейропатія Екстрапірамідні розлади З боку органів зору Порушення зору (в тому числі диплопія) З боку органів слуху та лабіринту Дзвін у вухах З боку серця Посилене серцебиття Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляція передсердь) Інфаркт міокарда З боку судин Припливи Артеріальна гіпотензія Васкуліт З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння Диспное Кашель, риніт З боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор) Блювання, сухість у роті Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен З боку печінки і жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ* З боку шкіри та підшкірної клітковини Алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка Ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість Токсичний епідермальний некроліз З боку кістково-мʼязової системи та сполучної тканини Набряки гомілки, судоми м'язів Артралгія, міалгія, біль у спині З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання З боку статевих органів та молочних залоз Імпотенція, гінекомастія Загальні розлади Набряки Втомлюваність, астенія Біль у грудях, біль, нездужання Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень Збільшення або зменшення маси тіла * як правило, супроводжується холестазом. Повідомляли про поодинокі випадки розвитку екстрапірамідного синдрому. Повідомлення про підозрювані побічні ефекти Повідомлення про підозрювані побічні ефекти після реєстрації препарату відіграє важливу роль і дозволяє продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» лікарського препарату. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про підозрювані побічні реакції за допомогою державної системи сповіщення про небажані реакції.

Симптоми. Наявні дані свідчать про те, що значне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Описані випадки вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку і летального наслідку.
Рідко повідомлялося про некардіогенний набряк як наслідок передозування амлодипіну, яке може проявлятися з відстроченим початком (24-48 годин після прийому) і вимагає початку штучної вентиляції легень. Ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду можуть бути провокуючими факторами.
Лікування.
Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функції серцево-судинної системи, в тому числі приведення нижніх кінцівок у підняте положення, моніторинг показників роботи серця і легенів, контроль обʼєму циркулюючої крові та діурезу.
Для відновлення тонусу судин і нормалізації артеріального тиску, у разі відсутності протипоказань, можливе застосування судинозвужувальних препаратів. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів внутрішньовенно вводити глюконат кальцію.
У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Призначення активованого вугілля здоровим добровольцям у дозі 10 мг одразу або впродовж 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження всмоктування препарату. Оскільки амлодипін значною мірою звʼязується з білками сироватки крові, гемодіаліз є малоефективним.