Моксопрес таблетки, в/плів. обол. по 0.4 мг №30 (10х3)

діюча речовина : моксонідин;
1 таблетка містить моксонідину 0,2 мг або 0,4 мг;
допоміжні речовини : лактози моногідрат, повідон, кросповідон, магнію стеарат;
оболонка таблетки : гіпромелоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172).

Стандартна початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. Максимальна разова доза — 0,4 мг. Максимальна добова доза — 0,6 мг — застосовується за 2 прийоми. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від реакції пацієнта.
Моксонідин можна приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Порушення функції нирок
Для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. Якщо необхідно, за умови доброї переносимості лікарського засобу дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і до 0,3*мг на добу для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Для хворих, які знаходяться на гемодіалізі, початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. Якщо необхідно, за умови доброї переносимості лікарського засобу дозу можна підвищити до 0,4 мг на добу.
Порушення функції печінки
Дослідження щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. Оскільки моксонідин не піддається активному метаболізму у печінці, не очікується значного впливу на фармакокінетику. В зв’язку з цим рекомендована доза для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відповідає звичайній рекомендованій дозі для дорослих.
Тривалість застосування не обмежується.
Хоча у ході обмеженого числа досліджень після раптової відміни прийому моксонідину прояву контррегуляції артеріального тиску (ефекту відміни) не відзначалося, різке припинення терапії моксонідином (у разі необхідності) не рекомендується, що зазвичай стосується усіх антигіпертензивних засобів. Дозу моксонідину слід поступово зменшувати протягом двох тижнів.
* Застосовувати моксонідин у відповідному дозуванні.
Діти.
Моксонідин не рекомендується для застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) через недостатність даних щодо безпеки та ефективності препарату для цієї групи пацієнтів.

Моксонідин протипоказаний при:
гіперчутливості до діючої речовини або до будь-якого компонента лікарського засобу;
синдромі слабкості синусового вузла;
брадикардії (частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої нижче 50 уд/хв);
атріовентрикулярній (АВ) блокаді ІІ та ІІІ ступеня;
серцевій недостатності.

Найчастіші побічні ефекти при прийомі моксонідину включають сухість у роті, запаморочення, астенію та сонливість. Ці симптоми часто зменшуються після перших кількох тижнів лікування.
Нижче наведено згруповані за системами організму та розподілені за частотою [ дуже часто ( ³ 1/10), часто ( ³ 1/100 до < 1/10), нечасто ( ³ 1/1000 до <1/100) ] побічні реакції, що спостерігалися протягом плацебоконтрольованих клінічних досліджень у 886 пацієнтів, які застосовували моксонідин. З боку психіки : часто — безсоння; нечасто — знервованість. З боку нервової системи : часто — головний біль*, запаморочення, вертиго, сонливість; нечасто — непритомність*. З боку органів слуху та лабіринту : нечасто — дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи : нечасто — брадикардія, гіпотензія* (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку шлунково-кишкового тракту : дуже часто — сухість у роті; часто — діарея, нудота, блювання, диспепсія. З боку шкіри та підшкірної тканини : часто — висипання, свербіж; нечасто — ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини : часто — біль у спині; нечасто — біль у шиї. Загальні порушення : часто — астенія; нечасто — набряк. * Частота не підвищена порівняно з плацебо.

Симптоми передозування.
В окремих випадках передозування моксонідину, навіть у дозі 19,6 мг, прийнятій за 1 раз, не призводило до летального наслідку. Ознаки та симптоми передозування включають: головний біль, седативний ефект, сонливість, артеріальну гіпотензію, запаморочення, астенію, брадикардію, сухість у роті, блювання, втому, біль у верхній ділянці живота. У разі тяжкого передозування рекомендується ретельний моніторинг щодо виникнення порушень свідомості та пригнічення дихання.
Після випадкового прийому дворічною дитиною невідомої кількості моксонідину (можливо, 14 мг) спостерігалися седативний ефект, кома, артеріальна гіпотензія, міоз і диспное. Промивання шлунка, інфузія глюкози, контрольована вентиляція легенів та іммобілізація сприяли повному зникненню симптомів протягом 11 годин.
З огляду на дослідження застосування високих доз препарату у тварин, додатково можна очікувати появу ортостатичної дисрегуляції, тимчасової гіпертензії, тахікардії і гіперглікемії.
Необхідні заходи при передозуванні.
Специфічні антидоти невідомі. У разі гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендується застосування допаміну і введення плазмозамінних розчинів. При появі брадикардії можна застосовувати атропін.
Антагоністи α-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування моксонідину.