Аспірин кардіо таблетки, в/о, киш./розч. по 100 мг №98 (14х7)

Тяжка інтоксикація може мати загрозливий для життя характер. Новонароджені більш чутливі, ніж дорослі. Симптоми тяжкого отруєння можуть розвиватися гостро або повільно, наприклад, протягом 12 – 24 годин після застосування. Після перорального застосування дози АСК до 150 мг/кг маси тіла можливий розвиток інтоксикації середнього ступеня, а при застосуванні дози > 300 мг/кг маси тіла – тяжкого ступеня.
Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв’язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або в разі прийому препарату у формі таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою.
Тяжкість стану не може бути оцінена лише на підставі концентрації саліцилатів у плазмі. Необхідно ретельно контролювати газовий аналіз артеріальної крові (ГААК), оскільки терапія базується не на рівнях саліцилатів у крові, а на клінічних симптомах та ГААК.

з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.
Протипоказані комбінації
- У разі застосування з метотрексатом в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищується гематологічна токсичність метотрексату (внаслідок зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми) (див. розділ « Протипоказання») .
Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю
- У разі застосування з метотрексатом в дозах менше ніж 15 мг/тиждень: підвищується токсичність метотрексату (внаслідок зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми).
- Антидіабетичні засоби (наприклад, інсулін, сульфонілсечовина): можливе зниження рівня цукру в крові.
- Посилення дії антикоагулянтів/ тромболітичних засобів, барбітуратів, літію, сульфонамідів та трийодтироніну.
- Можуть розвинутися фармакодинамічні взаємодії між селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та ацетилсаліциловою кислотою: підвищення ризику розвитку кровотечі внаслідок синергічного впливу.
- Підвищення концентрації в плазмі дигоксину внаслідок зниження ниркової екскреції.
- Підвищення рівнів фенітоїну і вальпроату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою АСК витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми, знижуючи метаболізм останньої. Внаслідок цього плазмові рівні вальпроату підвищуються, що призводить до збільшення частоти розвитку побічних реакцій до ознак інтоксикації, таких як тремор, ністагм, атаксія та зміни особистості.
- Посилення дії та побічних реакцій усіх нестероїдних протиревматоїдних засобів.
- Одночасне застосування з НПЗЗ, такими як ібупрофен або напроксен, в один день, може послаблювати необоротне інгібування тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Клінічна значущість даної взаємодії невідома. Лікування НПЗЗ, такими як ібупрофен або напроксен, пацієнтів з ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти (див. розділ «Особливості застосування»).
- Метамізол може зменшувати дію ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному їх прийомі. Тому метамізол слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають низьку дозу ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції.
- Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та β-блокатори): пацієнтам, які одночасно застосовують Аспірин Кардіо® та зазначені лікарські засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та коригувати дозу за необхідності.
- Діуретичні засоби у комбінації з високими дозами АСК: зниження дії діуретичних засобів.
- Зниження дії урикозуричних засобів (наприклад пробенециду, сульфінпіразону).
- Системні глюкокортикостероїди: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок та кровотеч. Зниження рівня саліцилатів у крові під час терапії кортикостероїдами, ризик передозування саліцилатами після припинення терапії глюкокортикостероїдами.
- Алкоголь: підвищення ризику шлунково-кишкових виразок та кровотеч, пролонгація часу кровотечі.
- Подовження періоду напіввиведення з плазми крові пеніциліну.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня та мальформацій серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від збільшення дози та тривалості терапії.
Наявні епідеміологічні дані не підтверджують зв’язку між застосуванням ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня. Наявні епідеміологічні дані щодо викидня не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизису не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу препарату на ранніх термінах вагітності (1-4-й місяці) за участю приблизно 14 800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв’язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.
Під час першого і другого триместру вагітності
Під час першого і другого триместрів вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які ймовірно можуть бути вагітними та для вагітних у першому і другому триместрах доза препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою.
Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів простагландинів призводить до підвищення пре- та постімплантаційних втрат та загибелі ембріона/плода. Крім того, підвищена частота тяжких вад розвитку, включаючи серцево-судинні вади, спостерігалася у тварин, які отримували інгібітори простагландинів під час органогенезу.
Згідно з попереднім досвідом, ризик є низьким при застосуванні лікарського засобу у терапевтичних доз ах . Необхідно розглянути можливість проведення пренатального моніторингу для виявлення звуження артеріальної протоки після прийому ацетилсаліцилової кислоти, починаючи з 20 тижня вагітності. У разі виникнення звуження артеріальної протоки необхідно припинити терапію ацетилсаліциловою кислотою.
Під час третього триместру вагітності
Всі інгібітори синтезу простагландинів можуть:
· впливати на плід таким чином:
- серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);
- порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном;
· впливати на жінку і плід таким чином:
- подовження часу кровотечі, антиагрегаційний вплив , що може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз;
- гальмування скорочень матки та кровотечі у вагітної і подовження тривалості пологів.
Зважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана під час третього триместру вагітності.
Фертильність. Застосування ацетилсаліцилової кислоти може погіршити жіночу фертильність, тому застосування не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Для жінок, які намагаються завагітніти або проходять обстеження щодо безпліддя, слід розглянути питання про припинення застосування ацетилсаліцилової кислоти.
Годування груддю. Саліцилати потрапляють у грудне молоко. Концентрації у грудному молоці є еквівалентними або навіть вищими, ніж концентрації у плазмі крові матері.
Під час вимушеного застосування за показанням під час лактації слід припинити годування груддю у разі регулярного застосування високих доз (> 300 мг/день).

Аспірин Кардіо® застосовують з обережністю у таких ситуаціях:
- порушення функції нирок або порушення серцево - судинного кровообігу ( наприклад, патологія судин нирки , застійна серцева недостатність , гіповолемія , обширн і операції , сепсис або сильні кровотечі ), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також збільшити ризик порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності;
- порушення функції печінки;
- одночасне застосування НПЗЗ, таких як ібупрофен або напроксен, оскільки НПЗЗ можуть зменшити інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування Аспірину Кардіо® перед початком прийому НПЗЗ як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобми та інші види взаємодій»);
- симптоми хронічної шлункової або дуоденальної диспепсії або їх рецидив;
- бронхіальна астма або загальна тенденція до гіперчутливості, оскільки ацетилсаліцилова кислота може обумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми чи інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають астму в анамнезі, сінну лихоманку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання: алергічні реакції (наприклад висип, свербіж або кропив’янка) на інші речовини в анамнезі;
- поліпи носової порожнини;
- недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки ацетилсаліцилова кислота може викликати гемоліз або гемолітичну анемію. Фактори, які можуть збільшити ризик гемолізу, включають високі дози препарату, гарячку або гострий інфекційний процес;
- одночасне застосування антикоагулянтів;
- через інгібіторний вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, який зберігається упродовж кількох днів після прийому, застосування препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність чи посилити наявну кровотечу при хірургічних операціях (включаючи незначні хірургічні втручання, наприклад видалення зуба);
- виразки шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічні та рекурентні виразкові хвороби або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
- гіперчутливість до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також алергія на інші речовини.
При застосуванні в низьких дозах АСК знижує виведення сечової кислоти. У пацієнтів, які зазвичай мають знижений рівень виведення сечової кислоти, це може призвести до розвитку подагри.
Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям та підліткам з лихоманкою та/або вірусними захворюваннями можливе лише за призначенням лікаря як терапії другої лінії (через ризик розвитку синдрому Рея, загрозливої для життя енцефалопатії, головними симптомами якої є тяжке блювання, втрата свідомості, печінкова дисфункція).
При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісною, але небезпечною для життя хворобою, що потребує невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв’язок у цьому випадку не доведений. Якщо вказані стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.
Виразки шлунково-кишкового тракту, кровотеча або перфорація можуть виникнути в будь-який час, у тому числі без попереджувальних симптомів або ознак в анамнезі, під час лікування ЦОГ-2-селективними або неселективними нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). Щоб зменшити цей ризик, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду терапії.
Для деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 плацебо-контрольовані дослідження виявили підвищений ризик тромботичних серцево- та цереброваскулярних ускладнень. Наразі невідомо, чи цей ризик прямо корелює із селективністю ЦОГ-1/ЦОГ-2 відповідного НПЗЗ. Оскільки порівнянних даних клінічних досліджень для ацетилсаліцилової кислоти при застосуванні в максимальних дозах та як довгострокової терапії наразі немає, не можна виключати такого ж підвищеного ризику. До отримання відповідних даних ацетилсаліцилову кислоту можна застосовувати лише після ретельної оцінки користь/ризик при клінічно підтвердженій ішемічній хворобі серця, цереброваскулярних захворюваннях, оклюзійних захворюваннях периферичних артерій або наявності у пацієнтів значних факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). У таких випадках також слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду терапії.
Вплив НПЗЗ на нирки проявляється, зокрема, затримкою рідини з набряками та/або гіпертензією. Пацієнтам із серцевою дисфункцією та іншими станами, які сприяють затримці рідини, ацетилсаліцилову кислоту слід застосовувати з обережністю.
Обережність також необхідна пацієнтам, які одночасно отримують діуретики або інгібітори АПФ, і тим, хто має підвищений ризик гіповолемії.
Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто майже не містить натрію.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.