Корвалол краплі ор. по 50 мл у флак. з проб.-крап.

діючі речовини: етиловий ефір a -бромізовалеріанової кислоти, фенобарбітал, м’яти олія ;
1 мл розчину (26 крапель) містить етилового ефіру a -бромізовалеріанової кислоти в перерахуванні на 100 % речовину ‒ 20 мг, фенобарбіталу ‒ 18,26 мг, м’яти олії (Mentha oil) ‒ 1,42 мг ;
допоміжні речовини: стабілізатор, етанол 96 %, вода очищена.

Корвалол ® приймати внутрішньо незалежно від прийому їжі 2–3 рази на день по 15–30 крапель з водою або на шматочку цукру. При необхідності (виражена тахікардія і спазм коронарних судин) разова доза може бути збільшена до 40–50 крапель.
Тривалість застосування препарату визначає лікар залежно від клінічного ефекту та переносимості.
Діти.
Досвід застосування для лікування дітей відсутній, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

– Підвищена чутливість до компонентів препарату, брому;
– виражені порушення функції печінки та/або нирок;
– гостра печінкова порфірія;
– лікарські засоби, що містять фенобарбітал, протипоказані при вираженій артеріальній гіпотензії, гострому інфаркті міокарда, цукровому діабеті, депресії та депресивних розладах зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки , міастенії, алкоголізмі, наркотичній та медикаментозній залежності (в тому числі в анамнезі), респіраторних захворюваннях із задишкою, обструктивному синдромі.

Корвалол ® , як правило, добре сприймається. В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
з боку травної системи : нудота, блювання, запор, відчуття важкості в епігастральній ділянці, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки;
з боку нервової системи : астенія, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, галюцинації, парадоксальне збудження, втомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння (у пацієнтів літнього віку), легке запаморочення, зниження концентрації уваги;
з боку імунної системи : реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, набряк обличчя;
з боку шкіри та слизових оболонок: алергічні реакції, в тому числі шкірний висип , свербіж. Серйозні шкірні побічні реакції, зареєстровані при застосуванні фенобарбіталу: синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), кропив’янка, риніт, кон’юнктивіт, акне, пурпура, сльозотеча;
з боку системи крові: мегалобластна анемія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз;
з боку системи дихання : утруднене дихання;
з боку серцево-судинної системи : брадикардія, артеріальна гіпотензія;
з боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні засобів, що містять фенобарбітал існує ризик порушення остеогенезу. Були повідомлення про скорочення мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які отримували тривалу терапію фенобарбіталом. Механізм, за допомогою якого фенобарбітал впливає на метаболізм кісткової тканини, невідомий.
При тривалому застосуванні можливе виникнення проявів отруєння бромом. Симптоми: пригнічення центральної нервової системи, депресія, атаксія, апатія, риніт, кон’юнктивіт, акне або пурпура, сльозотеча, сплутаність свідомості.
Вказані явища проходять при зниженні дози або припиненні прийому препарату.

Симптоми.
Гострі (від легких до середньої тяжкості) отруєння барбітуратами: запаморочення, втома, навіть глибокий сон, від якого пацієнта неможливо розбудити.
Можуть спостерігатися реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, свербіж, висипання.
Гостре тяжке отруєння: глибока кома, що супроводжується тканинною гіпоксією, поверхневе дихання, спочатку прискорене, потім сповільнене дихання, прискорене серцебиття, серцева аритмія, низький артеріальний тиск, брадикардія, судинний колапс, послаблення або втрата рефлексів, ністагм, головний біль, нудота, слабкість, порушення серцевої діяльності, зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу.
Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний наслідок у результаті судинної недостатності, дихального паралічу або набряку легенів.
Передозування можливе при частому або довготривалому застосуванні лікарського засобу, що пов’язано з кумулюванням його складових. Довготривале та постійне застосування може спричинити залежність, абстинентний синдром, психомоторне збудження.
Тривалий прийом препаратів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом, яке характеризується такими симптомами: стан сплутаності свідомості, атаксія, апатія, депресивний настрій, кон’юнктивіт, застуда, акне або пурпура.
Лікування.
Випадки гострого отруєння слід лікувати так, як і отруєння іншими снодійними засобами та барбітуратами залежно від тяжкості симптомів отруєння. Пацієнта потрібно перевести у відділення інтенсивної терапії. Дихання і кровообіг потребують стабільності та нормалізації. Дихальна недостатність долається шляхом проведення штучного дихання, шок купірують вливанням плазми і плазмозамінників. У разі, якщо пройшло багато часу від прийому, необхідно промити шлунок (у шлунок вводять 10 г порошку активованого вугілля і сульфату натрію). З метою швидкого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез лугами, а також гемодіаліз та/або гемоперфузію.
Лікування отруєнь бромом: виведення іонів брому з організму можна прискорити введенням значної кількості розчину столової солі з одночасним введенням салуретичних засобів.
При виникненні реакцій гіперчутливості призначити десенсибілізувальні лікарські засоби.