Корвітол 50 таблетки по 50 мг №50 (10х5)

Слід враховувати нижченаведені взаємодії між метопрололом та іншими лікарськими засобами.
Метопролол майже повністю метаболізується у печінці ферментами системи цитохрому P 450 (в основному ізоферментом CYP 2 D 6) (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому концентрація метопрололу у плазмі крові може підвищуватися при одночасному застосуванні субстратів, що інгібують CYP 2 D 6, і знижуватися при прийомі речовин, що індукують CYP 2 D 6. Тому разом з метопрололом інгібітори та індуктори CYP 2 D 6 слід застосовувати з обережністю.
Клінічно значущими інгібіторами CYP 2 D 6 є:
- антидепресанти, такі як флуоксетин, пароксетин, сертралін або бупропіон;
- антипсихотики, такі як тіоридазин;
- антиаритмічні засоби, такі як хінідин, пропафенон або аміодарон;
- противірусні засоби, такі як ритонавір;
- антигістамінні засоби, такі як дифенгідрамін;
- антималярійні засоби, такі як гідроксихлорохін, хінін;
- протигрибкові засоби, такі як тербінафін;
- антагоністи Н 2 -рецепторів, такі як циметидин;
- целекоксиб.
На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зменшити дози метопрололу.
Індукторами CYP 2 D 6 є:
- рифампіцин;
- дексаметазон.
Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з лікарським засобом Корвітол ® приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі).
При супутньому прийомі лікарського засобу Корвітол ® з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватися їхня дія. При цьому симптоми-передвісники гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) замасковані або послаблюються. Тому необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові і коригувати дозу антигіперглікемічних засобів у разі необхідності.
Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталі) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарського засобу Корвітол ® з трициклічними антидепресантами, фенотіазинами, нітрогліцерином, а також діуретиками, вазодилататорами та іншими антигіпертензивними засобами, через ризик артеріальної гіпотензії.
Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол ® з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіном) підвищує ризик гіпотензії і, в окремих випадках, ризик розвитку серцевої недостатності у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю.
Необхідно з обережністю призначати метопролол пацієнтам, які застосовують стимулятори β 2 -рецепторів та β 1 -рецепторів, а також дигідропіридини.
Обережність рекомендується у разі супутнього застосування деяких антиаритмічних препаратів типу хінідину, аміодарону або пропафенону, оскільки β-блокатори можуть посилювати негативні інотропні, дромотропні та хронотропні ефекти. Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Відомо, що у 4 пацієнтів, які отримували лікування метопрололом, після прийому пропафенону концентрації метопрололу у плазмі крові збільшувалися у 2‒5 разів, а у 2 пацієнтів виникли побічні ефекти, типові для метопрололу. Взаємодія була підтверджена у 8 здорових добровольців. Ця взаємодія, можливо, пояснюється тим, що пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метопрололу через цитохром С YP 2 D 6. Результат застосування такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокувальні властивості. Кардіодепресивні ефекти лікарського засобу Корвітол ® та антиаритмічних засобів (наприклад, аміодарон, пропафенон та інші антиаритмічні препарати) можуть додаватися. Ефект аміодарону у разі одночасного застосування з метопрололом (значна синусова брадикардія) може зберігатися протягом тривалого часу після припинення прийому препарату, оскільки аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб) .
Антиаритмічні засоби I класу та β-блокатори мають адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування цієї комбінації при синдромі слабкості синусового вузла та порушенні атріовентрикулярної (АВ) провідності. Така взаємодія найкраще описана при застосуванні дизопіраміду.
Дифенгідрамін зменшує (у 2,5 разу) кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу через систему CYP 2 D 6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів CYP 2 D 6.
У пацієнтів, які одночасно з препаратом Корвітол ® приймають антагоністи кальцієвих каналів верапамілового або дилтіаземового ряду або інші препарати для лікування аритмії (такі як дизопірамід), можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти, зокрема гіпотензія, брадикардія або інші аритмії, тому показаний ретельний контроль стану таких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід призначати внутрішньовенно верапаміл через загрозу зупинки серця. Дилтіазем та блокатори β-рецепторів мають адитивну інгібуючу дію на AВ-провідність та функцію синусового вузла. При цьому може спостерігатися виражена брадикардія.
При супутньому застосуванні препарату Корвітол ® і серцевих глікозидів, резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину або клонідину можливе значне зниження частоти серцевих скорочень або сповільнення провідності.
При раптовій відміні клонідину на тлі одночасного лікування препаратом Корвітол ® може значно підвищитися артеріальний тиск. Тому припиняти застосування клонідину необхідно лише через кілька днів після відміни лікарського засобу Корвітол ® . Потім можна поступово відміняти клонідин.
Одночасне застосування глікозидів наперстянки і блокаторів β-рецепторів може збільшувати час артріовентрикулярної провідності та спричинити брадикардію.
Метопролол протидіє β 1 -ефектам симпатоміметичних засобів, але має незначний вплив на бронходилятаційний ефект β 2 -агоністів при застосуванні нормальних терапевтичних доз.
При супутньому застосуванні препарату Корвітол ® і норепінефрину, епінефрину або інших симпатоміметичних речовин (наприклад тих, які містяться в засобах від кашлю, краплях для носа і очей) можливе значне підвищення артеріального тиску.
Під час терапії препаратом Корвітол ® можливе зниження відповіді на дози адреналіну, які зазвичай застосовуються для лікування алергічних реакцій.
Після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори β-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (зафіксовано близько 10 випадків). Крім того, припускають, що епінефрин, який міститься в анестетиках місцевої дії, може спровокувати розвиток цих реакцій у разі внутрішньосудинного введення препарату. Ризик, імовірно, є меншим у разі застосування з кардіоселективними блокаторами β-рецепторів.
Оскільки β-блокатори можуть вплинути на периферичний кровообіг, слід проявляти обережність при одночасному застосуванні препаратів з аналогічною дією, наприклад з ерготаміном.
Блокатори β-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропаноламіну. Було описано два випадки гіпертензивного кризу під час лікування тільки фенілпропаноламіном.
Через можливість сильної гіпертензії інгібітори моноаміноксидази (МАО) не слід приймати разом з лікарським засобом Корвітол ® .
Індометацин і рифампіцин можуть знижувати ефект лікарського засобу Корвітол ® . Імовірно, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.
Дія лікарського засобу Корвітол ® може посилюватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину.
У пацієнтів, які одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивний ефект.
Корвітол ® може зменшувати виведення лідокаїну.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик анафілактичних реакцій.
Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол ® з наркотичними засобами може призводити до значного зниження артеріального тиску. Негативні інотропні ефекти двох вищезазначених лікарських засобів можуть додаватися.
Нервово-м’язова блокада, спричинена міорелаксантами периферичної дії (наприклад, суксаметоній, тубокурарин), може посилюватися блокуванням β-рецепторів лікарським засобом Корвітол ® .
Потрібно з обережністю комбінувати метопролол з іншими препаратами із антигіпертензивним ефектом.

Вагітність.
Метопролол, як і інші лікарські засоби, не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю без крайньої потреби.
Експерименти на тваринах не виявили тератогенних властивостей метопрололу.
Як і інші β-адреноблокатори, метопролол проникає крізь плаценту і може спричиняти побічні ефекти, такі як брадикардія, гіпотензія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти у період грудного годування.
Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною передчасних пологів, затримки росту плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Ризик серцевих і легеневих ускладнень у новонароджених, чиї матері отримували метопролол під час вагітності, підвищений у післяпологовий період.
Метопролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонароджених, тому його слід відмінити за 48–72 години до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти на наявність ознак β-блокади протягом 48–72 годин після народження.
Годування груддю.
Метопролол проникає у грудне молоко. Концентрація метопрололу у грудному молоці приблизно втричі вища, ніж у сироватці крові матері. Незважаючи на те, що після застосування терапевтичних доз виникнення побічних реакцій не очікується (за винятком повільних метаболізаторів), немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід ретельно оглядати на наявність ознак потенційної β-блокади. Для того, щоб кількість діючої речовини, що надходить з грудним молоком, була низькою, не слід годувати дитину груддю протягом 3–4 годин після прийому препарату.
Фертильність.
Дослідження розмноження у щурів із застосуванням метопрололу тартрату в дозах, які у 55,5 разу перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявили жодних доказів порушення фертильності, однак рідко метопролол викликає захворювання Пейроні у чоловіків.

Особливо ретельний лікарський контроль необхідний:
- при AВ-блокаді І ступеня; д уже рідко вже існуючі легкі форми AВ-порушення провідності можуть обтяжуватися та призводити до AВ-блокади більш тяжкого ступеня;
- пацієнтам з цукровим діабетом зі значними коливаннями рівня цукру в крові (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);
- у разі тривалого, суворого голодування та при великому фізичному навантаженні (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);
- якщо препарат застосовувати пацієнтам, хворим на феохромоцитому (пухлину мозкової речовини наднирників), паралельно слід застосовувати альфа-симпатолітичний препарат;
- пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
При прийомі метопрололу тартрату, як і при прийомі інших β -блокаторів, необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ) (спочатку щодня, потім 1 раз на місяць).
Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити внутрішньовенно антагоністи кальцію верапамілового типу.
Як правило, при лікуванні хворих на астму супутньо призначають β 2 -агоністи (у таблетках або аерозолі). У період, коли такі пацієнти починають приймати препарат , може потребуватися збільшення дози β 2 -агоністів. Ризик, що препарат буде впливати на β 2 -рецептори, нижчий, ніж у випадку застосування звичайних неселективних β 1 -блокаторів у таблетках.
В окремих випадках блокатори β-адренорецепторів можуть провокувати виникнення псоріазу, посилення симптомів цього захворювання або появу екзантем, що нагадують псоріаз. Блокатори β-адренорецепторів слід призначати пацієнтам із псоріазом в особистому або сімейному анамнезі тільки після ретельної оцінки користі/ризику.
Пацієнтам з депресивними захворюваннями в історії хвороби слід призначати лікування метопрололом, тільки ретельно оцінивши відношення позитивного ефекту до ризику.
Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і посилювати ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тому пацієнтів, в історії хвороби яких були відзначені тяжкі реакції гіперчутливості, а також пацієнтів, які проходять терапію вакцинами та десенсибілізувальну терапію, слід лікувати дуже обережно (у зв’язку з ризиком виникнення надмірних алергічних реакцій). Ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім.
Корвітол ® може маскувати деякі симптоми тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату для пацієнтів із тиреотоксикозом протипоказана через можливе посилення симптоматики.
Пацієнти, які проходять лікування серцевої недостатності, повинні проходити лікування цієї хвороби до початку застосування метопрололу, а також під час цього лікування.
З обережністю метопролол застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.
Метопролол може посилити вже наявну брадикардію. У разі розвитку брадикардії (ЧСС менше 50–55 уд/хв) у ході лікування метопрололом доза має бути зменшена та/або препарат слід поступово відмінити.
Маючи гіпотензивну дію, препарат може посилити прояви порушень периферичного кровообігу, таких як переміжна кульгавість.
Якщо неможливо відмінити Корвітол ® перед проведенням загальної анестезії або перед застосуванням міорелаксантів периферичної дії, анестезіолог повинен бути поінформований про лікування пацієнта препаратом Корвітол ® . Не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання.
У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає метопролол. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β -блокаторами не рекомендується. Якщо відміна метопрололу вважається необхідною, то вона, по можливості, повинна відбуватися не менше ніж за 48 годин до загальної анестезії. Термінового застосування високих доз метопрололу пацієнтам, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальні наслідки у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику.
Однак для деяких пацієнтів є бажаним використання β-блокаторів як премедикації. У таких випадках необхідно обирати анестетик з незначним негативним інотропним ефектом, щоб мінімізувати ризик пригнічення діяльності міокарда.
Метопролол може спричинити незначне підвищення рівнів тригліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалося незначне зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), і воно було значно меншим порівняно з таким у разі прийому неселективних β 2 -блокаторів. Однак в одному довгостроковому дослідженні спостерігалося значне зниження рівня загального холестерину після лікування метопрололом протягом кількох років.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату пацієнтам з тяжкою стабільною серцевою недостатністю (NYHA IV (за класифікацією системи Нью-Йоркської асоціації кардіологів ) ) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі зі спеціальними навичками та досвідом.
Пацієнти з нестабільною серцевою недостатністю ( NYHA IV ), гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією у попередні 28 днів, пацієнти віком від 80 років або до 40 років; пацієнти з гемодинамічно вираженими захворюваннями клапанів, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, під час або протягом 4 місяців після оперативного втручання на серці повинні лікуватися тільки під наглядом лікаря зі спеціалізованими навичками та досвідом.
Якщо необхідно припинити лікування, це слід робити протягом 10–14 днів зі щоденним зниженням дози на 25 мг протягом останніх 6 днів. Протягом цього періоду особливу увагу потрібно приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Ризик виникнення серцевих нападів, включаючи раптовий летальний наслідок, збільшується під час припинення лікування β-блокаторами. Лікування не слід припиняти раптово через можливість розвитку синдрому відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатори, селективні β 1 -блокатори слід застосовувати з обережністю.
Симптоми-передвісники гіпоглікемії (зокрема тахікардія і тремор) можуть бути замасковані.
Слід приділити особливу увагу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами (що супроводжуються метаболічним ацидозом) та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки. У разі тяжкого порушення функції нирок Корвітол ® слід застосовувати лише при належному моніторингу функції нирок .
Біодоступність метопрололу може підвищуватися при цирозі печінки.
Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати можливість зменшення секреції слізної рідини.
Застосування лікарського засобу Корвітол ® може спричиняти позитивні результати допінг-тестів.
Неможливо передбачити вплив на здоров ’ я у разі неналежного застосування лікарського засобу Корвітол ® як допінгу – небезпека для здоров ’ я не може бути виключена.
Цей препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.
Ц ей лікарський засіб місти ть менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці.