Ліменда супозиторії вагін. №7

діючі речовини: метронідазол, міконазол;
1 супозиторій містить 750 мг метронідазолу та 200 мг міконазолу нітрату;
допоміжна речовина: вітепсол S 55.

Лікарський засіб призначений для інтравагінального введення. Не слід ковтати супозиторії або застосовувати лікарський засіб будь-яким іншим шляхом введення, не передбаченим інструкцією для медичного застосування.
Дозування
Слід вводити по 1 вагінальному супозиторію глибоко у піхву за допомогою одноразових напальчників, які знаходяться в упаковці, на ніч протягом 7 днів.
При рецидивах захворювання або вагінітах, резистентних до іншого лікування, лікарський засіб слід застосовувати на ніч протягом 14 днів.
У період менструації лікарський засіб не рекомендується застосовувати через зниження його ефективності та можливості деяких ускладнень при введенні.
Пацієнткам літнього віку (віком від 65 років) корекція режиму дозування не потрібна.
Спосіб застосуванння
Перед застосуванням лікарського засобу слід ретельно вимити руки.
Вагінальні супозиторії слід вводити в лежачому положенні, глибоко в піхву.
Якщо можливо, не приймати вертикальне положення протягом щонайменше півгодини після введення супозиторія.
Після застосування лікарського засобу слід також ретельно вимити руки.
Не слід застосовувати подвійну дозу лікарського засобу для заміщення пропущеної дози.
Діти.
Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям.

Підвищена чутливість до діючих речовин та/або до допоміжних речовин лікарського засобу.
· Вживання алкогольних напоїв під час лікування або впродовж 3 днів після лікування.
· Застосування дисульфіраму під час лікування або протягом 2 тижнів після лікування.
· Порфірія.
· Епілепсія.
· Тяжкі порушення функції печінки.
· Паціенти з синдромом Коккейна (див. розділ «Побічні пеакції»).

Частота перелічених нижче побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити з наявних даних). В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні реакції як реакції гіперчутливості (у тому числі висипання на шкірі) та біль у черевній порожнині, головний біль, свербіж, печіння і подразнення піхви. Частота виникнення системних побічних реакцій є дуже незначною внаслідок дуже низького рівня метронідазолу у плазмі крові при вагінальному застосуванні лікарського засобу (2–12 % від рівня, що досягається при пероральному застосуванні метронідазолу). Інша діюча речовина лікарського засобу, міконазол, може спричиняти подразнення піхви (печіння, свербіж), як і всі інші протигрибкові засоби із вмістом похідних імідазолу, що вводяться вагінально (2–6 %). У разі виникнення тяжкого подразнення необхідно припинити лікування. Побічні реакції внаслідок системної дії діючих речовин наведені нижче. З боку крові та лімфатичної системи: д уже рідко – агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія ; частота невідома – лейкопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичний шок; частота невідома – реакції гіперчутливості, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, гарячка. З боку метаболізму та харчування : частота невідома – анорексія. З боку психіки : дуже рідко – розлади свідомості, в тому числі сплутаність свідомості та галюцинації, частота невідома – депресія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; дуже рідко – енцефалопатія (наприклад, сплутаність свідомості, підвищення температури тіла, підвищена чутливість до світла, кривошия, галюцинації, параліч, розлади зору та руху) та підгострий мозочковий синдром (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор), які можуть минати після припинення лікування; частота невідома – підвищена втомлюваність або слабкість, судоми, периферична нейропатія внаслідок інтенсивної та/або тривалої терапії метронідазолом, асептичний менінгіт. З боку органів зору: дуже рідко – тимчасові порушення зору, такі як диплопія, міопія, розмивчасте зображення, зниження гостроти зору, зміни у сприйняті кольорів; частота невідома – оптична нейропатія/неврит. З боку травного тракту: частота невідома – порушення смаку, запалення слизової оболонки порожнини рота, металічний присмак, обкладений язик, нудота, блювання, запор, шлунково-кишкові розлади, такі як біль в епігастральній ділянці та діарея, сухість у роті, зниження апетиту, біль у шлунку, біль у животі та спазми. З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення рівнів печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та ураження клітин печінки (гепатоцитів), іноді з жовтяницею; повідомлялося про випадки печінкової недостатності, що потребувала трансплантації печінки у пацієнтів, які лікувались метронідазолом та іншими антибіотиками. Випадки тяжкої необоротної гепатоксичності/гострої печінкової недостатності, включаючи випадки з летальними наслідками з дуже швилким перебігом після початку системного застосування метронідазолу, повідомлялися у пацієнтів із синдромом Коккейна (див. розділ «Протипоказання»). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні висипання, гнійничкові висипання, припливи з гіперемією, свербіж; частота невідома – поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку нирок та органів сечовиділення: д уже рідко – потемніння сечі (за рахунок метаболізму метронідазол у ). Загальні порушення та реакції в місці введення: дуже часто – вагінальні виділення; часто – вагініт, вульвовагінальне подразнення, дискомфорт у ділянці малого таза; нечасто – відчуття спраги; рідко – печіння у піхві, свербіж, подразнення, висипання; частота невідома – місцеве подразнення та гіперчутливість, контактний дерматит. Названі побічні реакції спостерігаються рідко, оскільки концентрація метронідазолу в крові при інтравагінальному введенні є невисока. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Немає даних щодо передозування метронідазолу при вагінальному введенні. При введенні у піхву метронідазол може всмоктуватися у кількості, достатній для того, щоб спричинити системні ефекти.
Якщо випадково у травну систему потрапить велика кількість лікарського засобу, у разі необхідності слід застосувати відповідний метод промивання шлунка. Лікування треба проводити у випадках, коли у травну систему потрапило 12 г метронідазолу. Специфічного антидоту не існує, рекомендується симптоматичне лікування. При передозуванні метронідазолу спостерігаються такі симптоми: нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, свербіж, металевий присмак у роті, атаксія, вертиго, парестезія, судоми, лейкопенія, потемніння сечі.
При передозуванні міконазолу спостерігаються такі симптоми: нудота, блювання, запалення горла та ротової порожнини, анорексія, головний біль, діарея.