Колдрекс максгрип зі смаком лимону порошок д/ор. р-ну №10 у пак.

діючі речовини: парацетамол , фенілефрину гідрохлорид , кислота аскорбінова;
1 пакет містить парацетамолу 1000 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, кислоти аскорбінової 40 мг;
допоміжні речовини: сахароза, кислота лимонна безводна, натрію цитрат, крохмаль кукурудзяний, натрію цикламат , сахарин натрію, кремнію діоксид колоїдний безводний, ароматизатор лимонний , куркумін ( E 100).

Препарат призначений для перорального прийому .
Вміст одного пакетика розчинити в півсклянки гарячої води. Перемішувати до повного розчинення . Додати за необхідності холодну воду.
Дорослим та дітям віком від 12 років: по 1 пакетику кожні 4 – 6 годин за необхідності . Не приймати частіше ніж через 4 години. Максимальна добова доза – 4 пакетики. Курс лікування без медичної консультації – не більше 7 днів . Не перевищувати зазначених доз. Якщо стан пацієнта не покращується при лікуванні препаратом, слід звернутися до лікаря. Слід приймати найнижчу дозу, необхідну для досягнення ефективності.
Діти.
Не рекомендується застосовувати препарат дітям віком до 12 рокі в .

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, тяжка серцево-судинна недостатність, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, вроджена гіпербілірубінемія , дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові (у тому числі виражена анемія, лейкопенія), тромбоз, тромбофлебіт, стани підвищеного збудження, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози з затримкою сечі, тяжкі форми цукрового діабету, епілепсія, феохромоцитома , гіпертиреоз, закритокутова глаукома, тяжкі форми артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; порушення сну.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення їх застосування, з трициклічними антидепресантами, бета-блокаторами або іншими антигіпертензивними лікарськими засобами.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, алергічний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона , свербіж, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз .
З боку імунної системи: алергічні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), анафілактичний шок, реакції гіперчутливості .
Психічні розлади: психомоторне збудження і порушення орієнтації, занепокоєність, нервозність, відчуття страху, дратівливість, порушення сну, безсоння, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: шум у вухах.
З боку органів зору: мідріаз, гостра закритокутова глаукома (частіше в пацієнтів із глаукомою), порушення зору та акомодації.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, гіперсалівація , дискомфорт і біль у животі, зниження апетиту, печія, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, гепатонекроз ( дозозалежний ефект), печінкова недостатність.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (у т. ч. гемолітична), сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія , тромбоцитопенія , лейкопенія, агранулоцитоз, панцитопенія , синці чи кровотечі.
З боку нирок і сечовидільної системи: порушення сечовипускання, затримка сечовипускання (ймовірніше у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), ниркова коліка , нефротоксичний ефект.
З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, тахікардія або рефлекторна брадикардія, прискорене серцебиття, задишка, біль у серці.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.
Інші: загальна слабкість, гарячка, гіпоглікемія, глюкозурія, порушення обміну цинку та міді.
Препарат може виявляти незначний проносний ефект.

Ризик передозування є підвищеним у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Передозування, як правило, зумовлене парацетамолом і проявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болем у животі, гепатонекрозом , підвищенням активності печінкових трансаміназ , збільшенням протромбінового індексу. Симптоми ураження печінки спостерігаються через 24–48 годин після передозування та можуть досягти піка через 4–6 днів. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, крововиливами, гіпоглікемією, набряком мозку, в окремих випадках – до необхідності трансплантації печінки або до летального наслідку.
Гостре порушення функції нирок із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначались також серцева аритмія. Гострий панкреатит спостерігався у пацієнтів з дисфункцією та токсичним ураженням печінки.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли більше 10 г парацетамолу , та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. Прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном , фенобарбіталом, фенітоїном , примідоном , рифампіцином , звіробоєм чи іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз , ВІЛ-інфекція, голод, кахексія).
Лікування. При передозуванні парацетамолу необхідно надати швидку медичну допомогу, навіть якщо симптомів передозування не виявлено. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню , навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування . Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органі в .
Слід розглянути лікування активованим вугіллям , якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години . Концентрація парацетамолу в плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або п ізніше після прийому ( більш ранні концентрації є недостовірними ). Лікування N - ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24 годин п ісля прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні впродовж 8 годин після прийому . Ефективність антидоту р ізко знижується після цього періоду . При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N - ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею .
Передозування , зумовлене дією фенілефрину , може призвести до появи ефектів, аналогічних наведеним у розділі «Побічні реакції». До інших симптомів можна віднести дратівливість, неспокій, артеріальну гіпертензію і, можливо, рефлекторну брадикардію. У тяжких випадках може спостерігатися сплутаність свідомості, галюцинації, судоми та аритмія. Однак кількість препарату, що може призвести до розвитку серйозної токсичності фенілефрину , є більшою, ніж кількість, необхідна для розвитку токсичного впливу парацетамолу на печінку.
Лікування: при передозуванні необхідні промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, застосування альфа-блокаторів, таких як фентоламін , при тяжкій артеріальній гіпертензії.
Високі дози аскорбінової кислоти (понад 3000 мг) можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота і дискомфорт у животі. Наслідки передозування аскорбінової кислоти можуть бути віднесені на рахунок тяжкої печінкової недостатності, спричиненої передозуванням парацетамолу .